Кінофільми, які залишились у Вашій душі.

На протязі життя я пам"ятаю кілька таких фільмів, від яких стискалось серце і які залишались в думках, спогадах надовго.
Перший фільм, з дитинства, який мені найбільше запам"ятався, і який мене дуже вразив, це "17 миттєвостей весни".
Там є такі сцени, від яких хочеться плакати. А пісня "Журавлі" взагалі неповторна.
Другий фільм, який неможливо забути - це "Знахар". Пам"ятаєте, як відомий лікар втратив пам"ять?
Фільм дуже мене вразив своєю душевністю. Коли перший раз його бачила, ревіла весь вечір.
Третій фільм - "Гладіатор". Його мелодії мене заворожили вже давно.
Але ви не думайте що я така вся сумна. Я дуже люблю кінокомедії,
і інші жанри фільмів.
Ну от, поки що все.

1001_night пише:

В моїй колекції непристойно величезна кількість фільмів,
більшість з яких я ще не бачив.
В дитинстві як і всі діти любив фільми-казочки.
Потім виріс трошки, і полюбив фільми про війну. Є кілька улюблених фільмів з дитинства, назв яких не пам"ятаю. Єдине що згадується, це "Мелодія для флейти".
Фільми сучасні, які мені сподобались:
- "Гладіатор"
- "Елена троянская"
- "Yulius Caesar"
- "Александр"
- "Кво вадіс"
- "Perl Harbor"
- "Грозовые ворота"
- "9 рота"
- "Слёзы солнца"
- "Питер FM"
- "Один дома"
- "Один дома-2"
- "Угнать за 60 сенкуд"
- "Такси"
- "Такси-2"
- "Такси-3"
- "Скользящие во времени".
Тупих бойовиків не люблю. Серіали? Ну колись дивився Район Мелроуз. А недавно звернув увагу, що він знову транслюється,
то вдруге напевно нізащо б не дивився. Смаки міняються.
Фантастику дуже люблю. Але не все підряд, звичайно.
Ну звичайно всього не згадав, бо не пам"ятається.
Як і моя попередниця, якщо ще щось згадаю, то список доповню.

Talisman пише:

1.Титанік
2.Перл Харбор
3.Втеча із Шоуншенка
4.Троя
Далі буде......

Vika_18 пише:

Очень хочу посмотреть фильм "Турецкий габит". Но пока не нашла

Butterfly пише:

О-о-о,обов"язково переглянь!!!Мені він дуж-же сподобався...
Особливо актор в ролі Фандорина

bitter_month пише:

А мені подобаються грузинські кінокомедії короткометражні.

Geezer пише:

Пропоную свої десять...можливо потім щось згадаю корегую

1. "Shawshenk Redemption" - "Втеча з Шоушенку" Кінга, фільм у якому є все. До речі він постійно тримається в 10-ці кращих фільмів усіх часів.

2. "Green Mile" - "Зелена миля" - І знову С.Кінг з неперевершеною грою Тома Хенкса, Майкла Кларка і Дункана Морса.

3. "Das Experiment" - "Експеримент", фільм у якому показано до чого може привести звичайнісінькій, на перший погляд, людський експеримент...Кажуть знято на реальних фактах (ефект Зімбардо)

4. "Requiem for a Dream" - "Реквієм по мрії", за тимчасовий стан ейфорії ми платимо нашим щастям, сльозами ближніх та ненавистю суспільства. Увійти в ці двері цікаво та легко а от вийти...Я б цей фільм (незважаючи на правдиву важкість та жорстокість) показував підліткам для профілактики.

5. "Lost in translation" - "Труднощі перекладу". Знаєте вислів - все просте - геніальне! Це про цей фільм. Дивитись у спокійній атмосфері, на ніч...

6. "Служебный роман" , "Зачем вы покрасили кошку!" і т.д., думаю коментарі будуть зайві...

7. "Унесенные призраками", можу поспорити, кращого аніме вам не знайти. Шедевр. Пілся стількох фільмів та мультфільмів дивився його на одному подиху.

8. "Knocking On Heaven's Door" - "Достучаться до небес", "на небе только и разговоров, что о море..." і сміх і гріх...Німці вміють робити не лише порно, ось вам доказ!

P.S. Як на мене німці, французи і італійці роблять більш "торкаюче" і змістовне кіно ніж американоси і менше звертають увагу на спецефекти (проф.актори-зірки - фора???) та інші прибамбаси.

9. "Lord of the Rings" - "Володар кілець" (трилогія). Якшо розібратись, то екранізацій фентезі (не путати з фантастикою )можна порахувати на пальцях однієї руки. Нажаль не читав Толкієна до перегляду фільма, але без сумніву, вона (екранізація) достойна. Згадайте свої враження після перегляду

10. Навіть не знаю чим закінчити. Вже жалію шо написав 10-ку, а не скажімо, 20-ку або 30-ку...Ше багато їх залишилось. Ладно, віддам напевно належне дитинству і згадаю ше про такі фільми як
"Буратино", "Красная Шапочка", "Сказка о звездном мальчике", "Ералаш", "Гости из будущего", "Дети капитана Гранта" та інші дит.фільми які ми дивились кожен раз на канікулах - фільми, які нам ніколи не надоїдали і які ми любимо до сих пір

P.S. Згідний з попередніми відгуками про фільми "Знахар", теж заслуговує окремої розмови

Таня 23 пише:

Сьогодні дивилась "Код да Вінчі".
Фільм дуже вражаючий. Але залишає дивний осад на душі.
Багато сумнівів. Таки добре, що його заборонили.

Вчора дивилась російський фільм "Острів". Ледве сльози стримувала. Фільм викликає багато емоцій, змушує задуматись про свою душу. Не пам"ятаю подібного фільму, який би так зачепив мене. Дуже всім рекомендую!

Я сьогодні такиииий фільм подивився по DVD!!!!!!
Назва - "Апокаліпсис".
Жанр - пригодницький.
Історія про одного з жителя Південної Америки, який ледве не втратив свою сім"ю через тупі безпідставні війни між дикими племенами. Фільм передивився на одному подиху. Змушує попереживати за героїв фільму. Фільм дуже гарно показує, як суспільство знищує себе зсередини.
Всім, хто любить пригодницькі фільми, раджу переглянути.

Фото з фільму Гібсона - "Апокаліпсис".


Процитую коментар кінокритиків до цього фільму (мовою оригіналу):

"Цивилизация майя переживает время заката. На земле не осталось ни порядка, ни законов, ни мудрости. Племена нападают друг на друга, а в белом городе, в самом сердце страны, на глазах у озверевшего народа приносятся кровавые жертвоприношения. Молодой индеец Лапа Ягуара, сын убитого вождя, попадает в плен и должен быть принесен в жертву. Его беременная жена и маленький сын – узники каменного колодца. Под крики толпы жрец заносит над Лапой Ягуара каменный нож. Надежды на спасение нет. Но молодой вождь помнит завет отца: «не бойся». Он победил страх. Сможет ли он победить боль и смерть?

Название фильма говорит само за себя – это фильм о конце времен. Но после картины Копполы «Апокалипсис сегодня» уже невозможно не переносить идею конца времен на сегодняшний день. Кажется, Гибсон не только это понимал, но именно на это и рассчитывал. Он описал наш мир на мертвом языке майя, ни одним кадром не пересекаясь с современностью. И все-таки если «Апокалипсис» чему-то учит – то это тому, как жить современному человеку в современном мире.

Главный герой фильма – молодой и по-девичьи хорошенький индеец, на чью долю выпадает немало испытаний. Благоденствие племени, показанное в сценах охоты и ночного сборища у огня, заканчивается довольно быстро, а затем следуют сплошные мучения. На глазах у юноши жестоко убивают друзей и родных, его самого захватывают в плен, и впереди у него – длинный путь, по свой тяжести сравнимый со «страстями», показанными в предыдущей картине. Есть здесь и своя Голгофа, на которой главного героя должны принести в жертву под жадный рев толпы. Но «Страсти Христовы» – фильм про Бога, а «Апокалипсис» – про человека. И потому жертвы не происходит, а главный герой пускается в бегство. Ровно половину фильма он только бежит, зажимая рану в боку и на глазах теряя свой первоначальный обаятельно-нежный облик, так что в конце концов начинают возникать параллели с «Мертвецом».

Он возвращается в свой лес в тот момент, когда к берегу причаливают конквистадоры. Такова мораль. Пройдя через все испытания, герой не достигает покоя и благополучия. Отныне все, что у него есть – это он сам и его семья. И мир вокруг – неведомый, агрессивный, застывший перед финальным крахом. Лицом к лицу с этим миром ему отныне предстоит жить. Как и сейчас, спустя много веков после падения цивилизации майя".

Вчора "Останній самурай" дивився по тєліку.
Крутий фільм.

"Титанік" сто пудов!
"Піаніст"
Ці два точно залишились і відразу згадуються...

Піаніст? А можна короткий зміст в двох словах?

ооо.... Такий фільм в 2-х словах не передати...
Я так плакала....

А це не той фільм, де піаніст- єврей, і його переслідували під час Великої Вітчизнаної війни?

ОО! Я ж забула про " Страсті Христові" і " Стрикоза "
Супер!

А мене вразив фільм Острів. Подивився я його по рекомендації з цього форуму. Фільм на 100 балів

А який то жанр?

Пишуть, що фільм "Острів" - це фільм про духовність.
"Острів" – це не точна передача церковних і монастирських реалій, а притча, що зве до покаяння".

Я можу сказати, що кожен, хто вважає себе християнином, незалежно від конфесії, повинен, просто зобов"язаний переглянути цей фільм.

Дуже гарно сказала Анна. Молодець.
Я теж переглянув цей фільм. Він вразив мене до глибини душі.
Ось що пишуть кінокритики про фільм "Острів" (з кожним словом яких я погоджуюсь):


"Не раз у світовій історії мореплавці, мандрівники після довгих блукань і небезпек радісно вигукували: “земля!”, загледівши рятівну твердь… Отак хочеться вигукнути, побачивши серед моря сучасної бездуховності дивовижний острів – небуденне художнє явище, яке так емблематично і називається : “Острів”. Сама назва – символ порятунку від згубних проявів навколишнього світу, символ монастирського усамітнення… Але сказати, що це фільм про монаха і монастир – значить дуже збіднити багатоплановий задум твору.
Ми бачимо дивовижний синтез духовного і мистецького у цьому вияві сучасної культури: глибоко православний зміст у відповідній йому високій, витонченій художній формі. Нам думається, що це перша ластівка, перший крок нового мистецтва, яке єдино заслуговує зватися мистецтвом ХХІ віку. В минулому столітті французький мислитель А.Мальро сказав: ХХІ століття буде або століттям релігії, або абсолютного безумства. Бог бореться з дияволом у людських душах, і паралельно існують два світи, дві духовності, точніше, духовність і антидуховність, а відповідно - культура й антикультура. Йде невидима війна за душі людські. Православ’я в цій війні - таки останній непорушний острів, який разом із жменькою останніх християн буде вознесений на недосяжне для зла небо, і так станеться остання перемога, яка завершить історію дряхлого гріховного світу… Але в руках людей - можливість регулювати, продовжувати цю історію, щоб тривало спасіння нових людських душ, збереження і примноження добра на землі. На сучасну людину рідко подіє пряма проповідь – так ми збідніли духовно, що всі фрази про Бога та Добро більшості здаються банальними, сотні разів чутими, а їхній духовний зміст огрубілій душі важко вловити… Але саме тут величезне значення має православна культура, яка є духовною їжею на перших етапах навернення, на початку релігійного зростання. І тут значення фільму неоціненне. Він не є суто церковним, релігійним. (Щоправда, Святіший Патріарх Алексій ІІ нещодавно нагородив почесними грамотами творців стрічки, а сам “Острів” визнав кращою християнською кінострічкою 2006 року). В духовній війні, як і у всякій іншій, є різні види зброї. Свого часу, в період Великої Вітчизняної війни, наші вороги визнавали, що голос диктора Левітана вартий цілої відбірної дивізії. Так резонно сказати і про цей фільм, який може промовити про Православ’я більше, ніж багато тиражованих, але без належного почуття промовлених, проповідницьких закликів. Цей фільм розкрив загадкову душу православного народу. Фільм водночас і традиційний за засобами вираження, і вражаюче новаторський. Це нове художнє явище, якому дай Боже започаткувати якийсь свіжий і продуктивний мистецький напрям після доби безбожництва та подальшого періоду ідейного й духовного хаосу.

Про що цей фільм? Актор Віктор Сухоруков (що грав роль настоятеля обителі) каже: “На мій погляд, в цій картині заторкуються три теми: віра, совість, зрада. Народ побачить історію про зцілення. Будь-яка людина, яку гне, ламає життя, шукає зцілення. Нам Господь завжди дає вибір. Чому ж ми вибираємо легкі шляхи?..” Актор вважає, що зіграти роль настоятеля острівного північного монастиря, отця Філарета, у цьому фільмі режисера Павла Лунгіна – для нього велика честь. Слід сказати, що й головна роль – старця Анатолія (Петро Мамонов) – як і його не завжди доброзичливого брата по монастирю отця Іова (Дмитро Дюжев), виконані блискуче, з розумінням справді духовно-психологічного навантаження цих образів.

Більшість глядачів, вихованих за останні два десятиліття на псевдокультурі, кінематографічному ширпотребі, відверто антихристиянському бруді (як злополучний “Код да Вінчі”) - можуть не сприйняти одухотворені фрескові контури “Острова”. Але, без сумніву, фільм посіє в їхніх душах якийсь момент блаженної невпокоєності, викличе спрагу невдоволення власним дотеперішнім життям. Всякий, хто фільм не просто дивиться, а ще й думає після перегляду, замислиться: в чому ж тут і справді загадка, чому я не можу забути цей зовні простий фільм, хоча забув десятки вишуканіших, більш видовищних, “бюджетніших”?

Фільм “Острів” - не інтригуючий детектив, зберігати загадку сюжету нема потреби, та й багато хто його вже подивився. Його мистецька приавабливість далеко не в самому сюжеті, який дуже простий… В час війни фашисти захоплюють російську баржу з двома моряками, і молодший, зі страху смерті, вкладеним у його руку німецьким пістолетом розстрілює свого капітана і товариша. І цей застрелений на восьмій хвилині фільму Тихон Петрович стає згодом і моральним суддею бідного зрадника, і адресатом його багаторічних слізних благань про прощення, про клопотання перед Господом – “Тихоне, ти ж мене чуєш, голубчику, попроси Бога, бо я більше так жити не можу”… І так протягом тридцяти чотирьох років! У Бога нема живих і мертвих, в Бозі всі живі. Розгортається драма, конгеніальна перу Достоєвського. Злочин і кара… Доповнені прощенням…

А тоді, в 1942 - вибухає замінована німцями баржа, на ранок монахи підбирають напівживого горе-моряка… І ось титри нам сповіщають, що вже 1976 рік. На острів до старця Анатолія, який в багатогорічному оплакуванні свого давнього гріха досягає меж святості, з материка прибувають люди зі своїми бідами, хворобами, проханнями і питаннями… І надалі фільм будується як ланцюг епізодів, зустрічей старця зі світом в образі людей, яким він допомагає. Допомагає по-різному: відраджує від аборту, іще й не встигши почути про цей таємний жахливий намір; в іншому місці кінорозповіді теж дається взнаки його прозорливість (жінці, яка вважає себе вдовою загиблого на війні солдата, він повідомяє - чоловік її лишився живий, мешкає у Франції, і благословляє “вдову” на довгу путь в небачене закордоння: “У Франції… теж люди живуть!” (глядач і посміється, і поплаче на цьому фільмі))… Силою слізної молитви, щирого й потужного співпереживання старець Анатолій зцілює хлопчика-каліку, виганяє бісів, прикровенно попереджає про загрози, дає поради і настанови, бачить віддалене як близьке…

Та переказувати сюжет - справа невдячна, ми тільки хочемо простежити, з яких ниточок зіткана структура картини. Психологізм фільму простий, але переконливий. Три головні актори і три їхні герої нами названі. Взаємини між ними становлять такий собі каркас сюжету, на якому тримаються дрібніші епізоди. Непростим є образ ієромонаха Іова. Звичайно, найлегше піддатися поверховому враженню від перших його появ на екрані й вирішити, що це просто заздрісник. Так звана “духовна заздрість” – тяжкий недуг, як відзначав архім. Софроній (Сахаров), духовне чадо преподобного старця Силуана Афонського. Такій важкій спокусі підпадають подвижники навіть на Святій горі. Кожен, приходячи у монастир, вважає, що пожертвував найціннішим, пережив найтяжче у своєму роді відречення від світу, і тому бачити більші духовні успіхи в когось іншого стає нестерпним. Це спокуса зовсім іншого роду, ніж заздрість на щось матеріальне в миру – вона набагато згубніша, бо несполучна зі статусом чорноризця. Отець Іов згодом покаянно розкриває витоки своєї неприязні – він теж хотів отак допомагати людям, але Бог подібних дарів йому не давав… Не міг він зрозуміти простої причини: ще, значить, недостатньо він досконалий, щоб розпорядитися цими дарами… Діалоги між ним та отцем Анатолієм, який змальований з виразними елементами юродства, часом надають фільмові легкого гумористичного забарвлення. І це добре, це природньо виглядає. Адже навіть родоначальник монашества преп. Антоній Великий інколи дозволяв собі жарти з братією, говорячи, що тятиву лука не можна постійно до краю натягувати, інакше порветься… І наприкінці фільму ми бачимо, що отець Іов духовно зростає під впливом старця Анатолія, визнає свої помилки, бачить себе ніби збоку. І виявляється, що насправді саме він чи не найбільше любив старця і заслуговує стати його духовним послідовником.
Також колоритна, хоча більш “рівна” й однозначна фігура настоятеля, отця Філарета. Це добрий батько для своїх монастирських чад, людина лагідна і смиренна, яка не довіряє все тій же логіці і за дивацтвами та “виходками” незвичайного старця бачить світло праведності.

Фільм розвіює стереотип - що, мовляв, не може бути гарного світського твору без “головної теми” - кохання. А тут і без цієї теми – незмірна гама переживань людської душі. Бо не встиг молодий морячок ні закохатися, ні одружитися, як війна кинула його у жорна духовної смерті, хоча він порятувався від загибелі фізичної… Але кожний духоносний старець, як відомо із православної традиції, після тривалого аскетичного подвигу стає знавцем цілої “колекції” людських переживань, обіймає своїм розумінням кожну людську душу. Відголосок теми кохання таки є у фільми: старець, який ніколи не був одруженим, цінує вірність тієї “нібито вдови”, яка і через тридцять років не може забути свого чоловіка. “Заради такої любові, - каже отець Анатолій, - можна тобі допомогти”. Він цінує, шукає і підтримує добро в кожній людині.

Художня палітра фільму глибоко символічна. Вона чимось зрідні аскетизму іконографії. Нема ні штучної красивості, ні зайвини. Але все, від фону до деталей, наповнено глибокою символікою. І на баржі герой кидав вугілля в кочегарку (в початковому епізоді - її полум’я), і на острові в монастирі він біля такого ж полум’я – топки, навіть спить на вугіллі, а цей пломінь асоціюється із геєною, на котру він вважає себе приреченим за свій гріх зради і вбивства. Як лейтмотив фільму – кадри натужного, трудницького перевезення вугілля тачкою із отих вугільних покладів на березі, що коли б не лишилися від підірваної в війну баржі… Старець вичерпує воду з човна в найпершому кадрі – це символізує покаяння, порятунок від “потопу” гріховності в душі. “Спаси, мя Боже, яко внидоша воды до души моея”… (Пс. 68, 1)

Просимо молитв за рабів Божих Павла, Петра, Віктора, Дмитра, Юрія (Георгія), всіх творців цього видатнього і світлого духом полотна. Поможи, Господи, всякій людині, що творить і оспівує добро! Весь світ чекає повернення до душі – навіть у тій його частині, яка не знає, чого чекає… А порятунок для душі не треба винаходити, його давно пропонує Православ’я. І всім, хто відкриє очі сердечні у присмерку нинішнього світу, цей порятунок засяє із життєствердного і творчого духу Русі Святої."


Я знайшов рекламовані по телебаченню анонси цього фільму. Їх три, і вони різні. В цих коротеньких відеороликах дуже гарно відображено суть і дух фільму. Кому цікаво, можете переглянути:



Файл 1. Розмір - 3,1 Мб.
http://www.bhilla.com/download.php?file=5194ba16c7c8c12a3fab760d23782e2a

Файл 2. Розмір - 3,9 Мб.
http://www.bhilla.com/download.php?file=4074152c5e0c6e48b4ab758751e7a11b

Файл 3. Розмір - 3,2 Мб.
http://www.bhilla.com/download.php?file=bf7708bcec2405889cf4ef813162595d

Kitty пише:

Вчора дивилась російський фільм "Острів". Ледве сльози стримувала. Фільм викликає багато емоцій, змушує задуматись про свою душу. Не пам"ятаю подібного фільму, який би так зачепив мене. Дуже всім рекомендую!

Прочитавши твій коментар, анонси, я хочу цей фільм перглянути.
В прокаті є?

Я його збираюсь подивитись вже "русский месяц" і ніяк очі не доходять. Завтра мабуть візьму в коллєги ліцен.дівіді. Свистіть хто ше не бачив, поділюсь. Маю дома ще пару фільмів на релігійну тематику.

DVD пише:

Я сьогодні такиииий фільм подивився по DVD!!!!!!
Назва - "Апокаліпсис".

додам ше від себе

АПОКАЛІПСИС Мела Гібсона


Плюси
Мела Гібсона ми всі знаємо як чудового актора. "Патріот", "Меверік", "Смертельна зброя", "Хоробре серце". Ми його признали як актора. Та Мел пішов далі...
"Страсті Христові" наробили такого шуму у світі що вся єврейська спільнота була обурена цим фільмом. Він був на устах у всіх. Кажуть шо сам Іоан Павло ІІ подивившись цей фільм сказав "Так все і було...", поставивши крапку на всіх "за" і "проти".
З "Апокаліпсисом" сталось подібне. Потомки майя теж здійняли бучу навколо цього фільму, мовляв він показує наших предків як диких варварів і нелюдяну расу. Невже Гібсон перекрутив історію і факти, і спотворив добрих гуманістів цивілізації майя? Та ні, "Так все і було"...
Раджу всім подивитись, місцями мороз йшов по шкірі. Хоча й жорстокий (не знаю чи дивився б його взагалі якби не Гібсон та історія)
Ставлю:
10 балів за костюми і декорації
10 балів за залучення корінних жителів + мова в оригіналі (знову ж таки)
9 балів за кінцівку фільма

Мінуси
Фільм плавно перейшов в ам.екшен, імхо. Благо що згадав про прокажену дівчинку, історію і це згладило вищезгаданий мінус.

Моя Oцінка
9+

Вы знаете, давно уже не радует никакой фильм. Что-то всё такое плоское попадается, что не включу, всё не так. Куча дисков перешла через мои руки, но ничего не понравилось. Даже странно как-то...

Мені дуже подобається фільм "Мумія" і "Мумія повертається"... ваще.. клас... Люблю подібне такому... Ну знятий просто супер.. сюжет супер... декорації супер...Актори СУПЕР!!!!!!... Передивлялась уже пару разів..
Хочу другу частину на комп...
Вичитала що знімають ще і третю частину... Правда там мумія не той актор буде.. о то облом... Бо той лисий то просто красавчик.. (Арнольд Веслу)... Ваще...Жаль шо не він буде...Ех.. ну шо ж поробиш...
Планується вийти на екрани літом 2008.... ЧЕКАЮ НЕДОЧЕКАЮСЬ!

Тільки що переглчнув "День хомячка".Давно так не лахав

А я 300 спартанців хочу подивитись. Диск вже лежить, чекає на завтра.

По ТВ вже немає що дивитись... ГлухО!!

Antivirus-xXx пише:

А це не той фільм, де піаніст- єврей, і його переслідували під час Великої Вітчизнаної війни?

Якраз саме той...
Як ти, Муська, ше його пам"ятаєш?

Фільм дуже мені сподобався..Зацепив конкретно...Я розумію, шо про війну фільмів багато, але все ж таки той мені дуже запам"ятався...І сам піаніст...

В двох словах...то історія про одного польського піаніста, точно не скажу як він називася, Владислав здається...Так от він єврей. І під час окупації в Варшаві йому помагає один німецький офіцер вижити. Переховує піаніста в руїнах одного будинку...приносить йому їсти...

Коротше потім, коли Варшаву звільняють від німецьких військ він стає дуже відомим музикантом. А той німець попадає в табір і якось йому вдається відіслати прохання в того піаніста про допомогу. І той приїжджає в табір з надією витягнути свого рятівника, але вже пізно...

От така от історія...Але то треба дивитись фільм

По звичайній антені нема шо дивитись то факт. Але у мене сателітарка, і каналів хоч відбавляй. Деколи не можу визначитись шо маю дивитись.

Вчора дивилась "Чупакабру" - прикольно! Мені воно снилось

Розкажи про що цей фільм. Коротко, або не дуже. Як хочеш. Але якщо він тобі снився, то поділись.