якщо коханий далеко і мама стоїть на заваді

мій хлопець живе іншому місті ми з ним зустрічаємось так вже 3 роки ,бачимось 3 дні в один місяць!по телефону ми говорити не можемо так як його батьки забороняють говорити йому довго по тел!і що саме головне що його батьки живуть тільки для себе а він має їм їсти варити прибирати,за собаками дивитись,і так далі! це мені так надоїло що ми не разом вже 3 роки тому я сказала або ми разом або ми розходимось він сказав щоб я приїхала до нього!але потім ми вирішили що краще жити в мене бо його батьки будуть заставляти нас на них пахати!і от він вже все вирішив з університетом з деканом домовився що він йому заплатить гроші за те що буде прогулювати тільки залишилось про це все сказати його батькам!в передостанній день ...і що саме головне що він клявся що йому плювати на думку батьків він самостійний і хоче жити зі мною і щоб ми працювали тільки на себе!після розмови з батьками мені приходить смс в 3 ночі що він не приїде!((( на наступний день ми з ним поговорили і він сказав що він ще не готовий!і що він ніколи не зможе поїхати зі свого міста бо він має бути з батьками і їм допомагати!((((ми сильно посварились....він навіть не хотів зі мною розмовляти в той день я йому щось говорю а він мовчить і незнає що сказати!а через день він мав їхати до мене...навіть має квиток...але знову ж таки батькам треба їхати в київ і він не може залишити собак самих..........я через нього перевелась на заочне з бюджету на платне...бо думала що ми будемо жити разом і працювати..алевсе марно!
зараз ми ніби вирішили що будемо знімати квартиру...але я вже більше не вірю йому!що він зможе заробляти щоб знімати там в нього квартиру! і в будинку його ми неможемо жити довго бо батьки проти(((але я його люблю і готова заради нього на все а він...що мені робити?він ніби говорить що любить але не вміє цього показати! а тримає все в собі!(((((мені важко боляче і обідно я незнаю що робити...і розходитись нехочу і неможу!

Наталочка. Здається надто великий вплив мають батьки на свого сина, що він не може самостійно прийняти рішення. З Вашого повідомлення незрозуміло, якого віку ви обоє. А це важливо. Відстань - це серйозна перешкода у стосунках, відносинах. Але любов долає будь-які відстані, ламає будь-які перешкоди. Ніхто і ніщо не може зламати її. Якщо Ваш обранець не може зробити вибір, то його очевидно маєте зробити Ви. Варіантів тут не багато.

1. Він залишає батьків заради Вас, що було б доказом його кохання, і безперечено, було б запорукою успішного шлюбу... Такий розвиток подій можливий але малоймовірний судячи з того що Ви описали. А жаль...
Гроші... А що гроші? Не з грошима будується успішний шлюб, повірте. Знаєте як багато успішних молодих людей, з багатими родинами одружується, і буквально через рік або й раніше, чи пізніше розлучаються? Неймовірна кількість таких випадків. Якщо у закоханої пари немає грошей, то це серйозна перешкода до спокою, і велике випробовування кохання. Так, не гроші є запорукою кохання, а навпаки, кохання, яке всупереч всім обставинам життя, не згасло, дає парі скарб, набагато цінніший від будь-яких грошей. І в бідності, і багатстві, і горі, смутку, і в радості, вони разом, вони кохають один одного, і навіть цілий світ не може зламати їхньої взаємної любові.

2. Він не залишає батьків, а Ви їдете до нього. Такі випадки також є. Але треба бути готовою до того, що син і надалі не буде приймати самостійних рішень, що керувати Вашим життям будуть його тато і мама. І звичайно ж Вам доведеться працювати де, як і коли вони скажуть. Бо це їх син, а Ви лише якась невістка. Особисто я можу визнати поведінку Вашого хлопця правильною, якщо він, дуже побожний, живе за християнськими законами, бо до послуху батьків вчить Церква. Але цей послух не повине бути безмежним і вічним. Бо сказано в Євангелії: "Покинуть батька і мати, і стануть одним цілим". Це сказано про подружжя.

Три роки великий проміжок часу. Але що таке три роки порівняно з життям? Та й чи важливо це. Ніхто не знає скільки нам відведено часу, чи три роки, чи дев'яносто. Але все ж, якщо Ваша душа потребує визначення, то напевно таки час настав обом визначитись, чи то чекати ще, поки ви обоє встанете міцно на ноги. Хто зна, може через якийсь час, Ви вже не захочете виходити за нього заміж. А можливо, навіть за рік чи два, Ваша любов не згасне, а стане ще міцнішою.

В будь-якому випадку, пам'ятайте, що не батько, не мати, не він окремо, і не Ви самі маєте приймати рішення, яке стосується обох. Попросіть його приїхати до Вас для серйозної розмови. І обговоріть все те про що я написав. Прийміть якесь рішення: чекаєте ще, чи він покидає дім заради Вас, або ж Ви кидаєте все і йдете за невістку. Якщо ж він і надалі не зможе до Вас приїхати, бо надто прив'язаний до мами і тата, то може нехай з ними і одружується?) Це жарт звичайно, але в народі вважається, що мамин синочок, як і мамина доця - це добре, поки діти малі. А коли вони виростають, то це занадто.

Успіхів Вам! Нехай Вам Бог допомагає приймати правильні рішення в житті.

Тут вже нема чого додати. Я вважаю так само

або він лапух або в нього є інша

ну я б не сказала що він віруючий дуже тобто вірить в Бога але щоб аж дуже все по заповідях то ні!
ну не в тому діло!....
іншої в нього точно немає!він вже приїхав до мене і от запропонував одружитись!але мама його дуже проти вона хоче щоб він був поряд завжди і щоб він працював в її бізнесі невеличкому! але він каже що якщо він буде працювати на маму то вона йому грошей не буде давати,бо скаже що ти живеш в нашому домі і ми тобі даємо їсти!...тому сам він ніколи нічого не зможе досягнути якщо залишиться з нею!а недавно поки він був в мене вона подзвонила мені на домашній і сказала що я для них як якір тільки тягну його і його сімю до дна!бо зі мною багато морокичерез то шо я перевелась на заочне і хочу щоб він теж кинув навчання!...але це не так ....вона каже що це все мої плани щоб витягнути з нього гроші!...блін..але ж в нього нема грошей...тільки в батьків і то вони йому їх не дають ...то як я можу їх виманити!...вона просто дурна! а ще заявила що хоче говорити з моєю мамою...мене так дістало її втручання!а саме головне що мій хлопець зараз говорить що він піде працювати і ми будемо знімати там квартиру і одружимосьа на маму він не зважає! але я вже не довіряю йому бо знаю що він може не дотриматись слова! що мені робити? як мені бути з тою мамою і з ним?все так важко і я просто розумію що виходу нематільки нам двом працювати і бути поки в його місті!але боюсь що мама не дозволить і зробить все для того щоб він не приїхав до мене щоб ми розписались!(((

Я думаю що якір у ваших відносинах є якраз його мама. Чи буде він дотримувати слова чи не буде час покаже. Але жити в тому місті, де і його батьки це помилка. Бо його батьки завжди будуть як кістка в горлі. Як не зараз то потім. Навряд чи все можна передбачити наперед як воно буде. Але я би там не жила. Бо він буде бігати до мамусі, мамуся буде бігати за ним. А ти будеш там лишня і ворогом, розлучником дорогій родині. А де він хоче працювати? Може у твоєму Наталя місті він теж зможе працювати? То ж треба добру роботу мати щоби наймати квартиру і утримувати сім'ю. Але то все дурниці, якщо кохання між вами є, ви всі труднощі переможете.

читаю читаю і думаю, хлопець сказав, хлопець сказав........
я того не розумію. пацан сказав - пацан зробив!
мама недозволяє женитись. смішно

хех.... тоже хотіла написати про принцип "пацан сказав - пацан зробив".... а те шо той твій хлопець, як на повідку, в батьків ходить - то ж капєц... одним словом - хлюпік. Тим більше з твоєї розповіді виходить, шо ди досить вольова, якшо з навчанням таких ділов наробила тільки заради нього... а від нього віддачі ноль... круглий. Тобі видно треба такого ж хлопця з твердим характером як і ти.

ми подали заяву на одруження ...!потім він поїхав до дому так як має вчитись і заробляти гроші на весілля!доречі весілля має бути через 2 місяці....
і зараз він мені практично не дзвонить...в скайпі сидить але мені не пише....ігнорує мене....а ще я йому написала що мені невистачає романтики ...самих елементарних подарунків і всього такого...а він мені відповів як завжди...в мене немає насторю про це говорити я сказав!
добре що хоч мамаша його трохи заспокоїлась!ми з ним посварились і я написала що заберу заяву завтра.....і все....
я дійсно незнаю що робити.....за весілля він навіть не думає...йому всерівно а справ з весіллям є дуже і дуже багато він тільки каже що він через мене має працювати охоронцем або грущиком в другу зміну!

як ви так рідко бачитесь на хіба знаєте один одного? хіба вивчили хто який є? десь там трошки мельком раз в сто років бачитесь і одружуєтесь. мені смішно. якщо тобі не вистачає романтики, значить і любові там нема. є просто прив'язаність. тим більше через два місяці одружуєтесь а він сидить в скайпі і ні слова не каже. думаю ваші відносини приречені

ну бачились ми не мєльком а все літо ми жили разом зустрічаємось ми вже так 3 з половиною роки!просто під час навчання важко бачитись так як неможна пропускати багато!а один одного вивчили ми добре!так а от то шо через 2 місяці весілля ...а йому пейбл...то проблема....от тому і прошу поради!

а може діло в тому, шо ти забагато від нього вимагаєш??? може його влаштовують стосунки на тому рівні, який був до подання заяви, може він не хоче на разі того весілля.... заявляти про недостатню кількість подарунків, мені здається, безглуздо, так як не подарунками вимірюється кохання. І ше одне, якшо ти вже надумалася з ним одружуватися, то звикни до думки, шо його мама стане і твоєю мамою, тож не треба так вороже до неї ставитися.

P.S. з кожним твоїм постом розумію, шо я ніфіга тебе не розумію.

ммм да ...! в тому той справа що не я до неї так відносилась а вона до мене іто останнім часом!але тепер вона ніби заспокоїлась....і я цьому рада що хоч з цим вирішилось!а одруження він хоче і просив мене не забирати заяву!справа в тому що він не вміє бути креативним в стосунках...і на відстані дуже важко а коли ми поряд то все змінюється він стає добрий і лагідний!
тільки от цієї романтики невистачає!чогось незвичайного!бо поки все дуже примітивно...ранком встали поїли,секс,гуляти,їсти,секс,подивились тєлік...і така от фігня...більше нічого...
а я чомусь хочу цих подарків самих звичайних..навіть листи від нього приємні.....всілякі сердечка....
тільки цього немає....навіть можна якось романтично погуляти...а він йдучи зі мною говорить мені про все але тільки не про нас

так то все просто треба спокійно сприймати. Ну якшо він не романтик в душі - то з нього вже нічого не вижмеш.

Цитата :

поїли,секс,гуляти,їсти,секс,подивились тєлік...і така от фігня...більше нічого...

І ви на такому рівні хочете сім'ю створити? та ти ж його не любиш!!!!!!!!! Тобі потрібен інший, романтик!!!!!!!!!!!!!!!
Ти ж сама його кинеш через пів року. Бо телевізор секс і спільна жратва вас не стримає разом.НУ не хоче він женитись. НЕ ХОЧЕ! ясно як білий день. ти три роки свого життя злила без толку

можливо ви праві!...
що ж мені тепер робити!???????????? я просто у відчаї....
і я розумію що на роботу він теж не піде...він вже відтягує з тим ....кожного дня мені каже я сьогодні шукав але нема ...почекаєм до понеділка поки зявляться нові оголошення!....мля

по-перше в наш час знайти роботу до понеділка і навіть до вівторка не так просто. я знаю людей які шукають хорошу роботу вже не рік. а йти вкалувати за 500 грн. не хочуть і правильно роблять. але робота то таке. ти можеш зі мною не згоджуватись то тільки моє враження але я прочитав всі пости і вважаю що пара з вас ніяка. але вам видніше. будь уважна

дякую я прислухаюсь до твоєї думки! бо ти з одної сторони правий!але зрозумій і мене що важко менірозходитись!і він того нехоче!
а друзі мої говорять що він мене дуже любить!це я собі придумую щось!але вони ж з еим не спілкуються з ним так часто як я і не відчувають того болю який він мені причиняє!зараз я вирішила що поїду зі свого міста хочу побути одна!хочу все обдумати!
бо він мені з кожним днем все більше і більше робить боляче і нехоче мене відпускати!я незнаю як мені бути!? тому їду ...їду з надією що щось обдумаюпобуду одна відпочину від всього світу!і можливо він одумається де я пропала і що зі мною!а ні так ні....

Natalichkka пише:

робить боляче і нехоче мене відпускати!

а ти сама хочеш, щоб він тебе відпустив? мені здається шо то парадокс. Вам прсто треба поговорити нормально, серйозно, без істерик і все обсудити.

сварки то нормально. але по опису ваші відносини як чемодан. і нести тяжко, і кинути шкода.
ви просто привикли один до одного. може були яскраві моменти і тепер шкода їх перекреслити.
але для шлюбу має бути серйозна мотивація - любов і взаєморозуміння. воно у вас є?

ну в вас тут і страсті

страсті-мордасті...
єдине можу сказати, що йому треба більш активним ставити, шлюб, це важливий крок. Він має в першу чергу все планувати та вирішувати, бачити самому все та показувати тобі дорогу до вашого спільного світлого майбутнього.
... за два місяці на шлюб не просто заробити, тут навіть на вечірку з 10 чоловік треба мінімум 10 000 грн. А далі сім'я, яку треба утримувати. Це має робити чоловік! От цікаво, чи він усвідомлює, що йому після шлюбу треба мати гроші не лише на себе, але й на жінку (якщо жінка заробляє, то має тратитися лиш на себе, щоб гарно виглядати. Справжній чоловік не забере жінчині гроші в сімейний бюджет.) і дітей майбутніх. А ще заробити на авто, квартиру, поїздки кудись відпочивати і це має бути не на старості, а вже. Він усвідомлює весь цей вантаж?
... а собак кормити, це не робота...