Що таке справжнє кохання.

Що таке справжнє кохання?



Що воно таке, як його відрізнити від інших людських почуттів? Наше світосприйняття змінюється з віком, під впливом оточуючого. От і моє розуміння сутності кохання змінювалось з роками. Багато років я свято вірив, що кохання - це дарунок небес. Я вірив, що кохання - це один раз, і на все життя. Це те, що не минає з роками, незалежно від обставин, відстані. Я чітко знав, що кохання неможливо сплутати з пристрастю, захопленням, що це почуття, яке приходить, і вже нікуди не йде. Але був час, коли я засумнівався у правдивості своєї теорії. Схоже на те, що кохання - не універсальне поняття. Коли люди кажуть "я тебе люблю" - вони розуміють це по-різному. На жаль... В кожного своє кохання виявляється.
Інколи мені навіть здається, що сучасна людина, в переважній більшості, не здатна на справжнє, чисте почуття. Цьому заважає падіння моралі. Яке може бути кохання між двома людьми, які в перший день знайомства знаходять місце де задовольняють свої сексуальні потреби. Хіба може між ними зародитись кохання? Кохання має народитись від іскри. Це не завжди навіть дотик, скоріше погляд, жести, інтонація голосу... Кохання - це незрозуміла нам формула симпатії, яка заворожує людину, і змушує думати лише про того, в кого закохався, і сліпо ідеалізувати його.
Я схильний думати, що кохання не перебирає, і його не обирають. Так. Воно сліпе. Якщо кохаєш, то тобі байдуже, які в людини недоліки, ти здатен на все заради цієї людини, можеш творити чудеса. Любов - це одержимість. Якщо ця одержимість не проходить з роками, то це справжнє кохання. Для кохання немає значення, взаємне воно чи ні. Любиш людину або ні. Третього не дано. Все, що третє - це емоції. Це симпатія, пристрасть, і не більше. Закохані - немов ангели. Вони бажають один одному тільки найкращого. Помста не узгоджується із коханням.
Я вірю і знаю, що справжнє, вічне кохання існує. Я знаю, що кохання необхідно заслужити. Саме заслужити, бо людина, в якої черстве серце, сповнене егоїзму, підлості, сірості, не здатна закохатись. Якщо така людина каже, що кохає - вона обманює себе, і оточуючих. Кохання може жити лише в душі, в якій є хоча б клаптик чистоти.
Дякую за увагу.

Любовь - это солнце, желание - только вспышка.
Желание ослепляет, а солнце дарит жизнь.
Желающий готов на жертвы, а истинная любовь не знает жертв
и не верит жертве - она одаряет.
Любовь не отнимает у одного, чтобы дать другому.
Любовь - это суть жизни. А свою жизнь не отдашь другому.
Желание, только кажется благом, но оно - опаляющее душу пламя,
это пожар - слепой и жестокий. Если ты любишь тело - это только желание.
Любовь - это отношение к человеку, а не к его телу.
Те, кто не могут отличить любовь от желания, обречены на страдания.
Те, кто жертвуют, те - не любят.
Тот, кто не нашел самого себя,
еще не может любить.
Любовь не рождается сразу, сразу возникает только желание……
Это большой и не простой путь…..
Любовь - она как смерть…
Человек как бы теряет себя.
Он словно гибнет, но не умирает.
Он перерождается для новой жизни.
Любовь - как опыт смерти и воскрешения.
Чтобы родиться заново, нужно умереть, а умирать страшно.
Да и кто знает, будет ли после смерти новое рождение?
Что там - пустота или новая жизнь?
Неизвестно…..И вот уже человек боится, цепляется за свою жизнь,
за свою самостоятельность, за свое «эго».
А в результате действительно умирает.
И без этой жертвы любви не может быть.
Но это и не жертва вовсе, да и любовь - не узы.
Подлинная любовь - это, напротив, освобождение.

Что такое ЛЮБОВЬ в моем понимании...

Итак, Любовь… Так много ней было сказано…
Сколько подвигов и ошибок сделано человечеством во имя её, из-за неё.

Для меня Любовь - это особенное чувство, которое меняет восприятие всего происходящего вокруг тебя, когда окрылен любовью… От одной мысли, что есть человек, которого любишь, кем дорожишь всем сердцем - светятся глаза! От тени беспокойства, что ты вдруг можешь потерять своего любимого человека - бегут мурашки по коже и подступает ком к горлу. Это даже страх потерять своего любимого человека.

Любовь для меня есть источник вдохновения, радости, энергии, стимул жить и творить, создавать и совершенствоваться. Это непередаваемое чувство восторга и счастья, что ты любишь, и тебя любят! Это желание дарить радость любимому человеку, баловать его, делать приятные сюрпризы, быть рядом с ним, когда у него не все в порядке, есть какие-то проблемы, когда нужна ему поддержка и понимание. Когда просыпаешься утром и рядом с собой видишь любимого человека, пусть он спит, а ты можешь просто быть рядом с ним.

Любовь - это когда можно вдвоём сидеть, обнявшись и просто молчать, не задаваясь вопросом: «А что сказать, почему молчим?». Когда вместе, то никто посторонний, «третий» не нужен. И этот «третий» появляется только лишь через 9 месяцев, когда двое этого ждут.

Когда прежде чем что-то (спонтанное) сделать, думаешь о том, как твой поступок воспримет твой любимый человек, не огорчит ли он его. В один прекрасный день понимаешь, что ты готов заботиться не только о своих потребностях, но и том, кого любишь, с кем тебе хорошо, весело, спокойно, комфортно, с кем хочешь быть всегда.

Идеальных людей нет. В паре люди дополняют друг друга. Любовь - это терпимость к недостаткам того, кого любишь. Когда остаешься сама собой при любых обстоятельствах, и именно за это тебя ценит и любит твой любимый человек, тогда понимаешь, что тебя любят искренне, всем сердцем и «не переделывая» под свой лад.

Любовь - это когда доверяешь любимому человеку, никогда не думаешь о нем плохо, даже если обстоятельства складываются не в его пользу, когда сознательно отказываешься от чего-то, можешь пожертвовать чем-то ради любимого человека.

Один человек когда-то сказал:
- Мы любим людей не за то, что они приходят и что-то говорят,
чаще мы искренно любим лишь только за то, что - ОНИ ЕСТЬ,
осознание того, что в любой момент сила твоего желания может подарить тебе счастье видеть, слышать, а это дороже всего...

О любви можно ещё многое сказать. Но думаю более содержательное описание будет утомительно для того, кто решится всё это читать.
Если будет желание, мы с тобой ещё поговорим на эту тему...

Спасибо за понимание и терпение

Притча про Любов і Кохання.



В одній звичайні людській душі жили Любов і Кохання.
Вони були схожі, як близнюки, але вели себе чомусь по-різному. Кохання було від природи сліпим, Любов мала стопроцентний зір.
Коли Кохання впритул не помічало недоліків, Любов чудово бачила їх, беззаперечно приймаючи.
Коли Кохання гуляло під місяцем і дарувало квіти, захлинаючись у вирі щасливих емоцій, Любов терпляче чекала самотніми холодними ночами. Коли Кохання розпливалося в компліментах, Любов говорила жорстку правду, лікуючи болем.
Кохання знало безліч ніжних слів, Любов просто вміла дарувати насолоду.
Коли кохання кричало „я не проживу без тебе!”, любов, тихо помираючи, відпускала на свободу.
Коли кохання безсило билося в істериці, вимагаючи взаємності, Любов проводила безсонні ночі біля лікарняного ліжка, ні на що не зважаючи.
Коли кохання, дивлячись в постаріле зів'яле лице, відвернулося, і, жаліючи себе, розтануло, як сніг, залишивши душу назавжди, Любов залишилась, вдихаючи життя в холодні посинілі губи.
- Я тут безсила, - сказала Смерть, тихо танучи слідом за Коханням.
- Чому ж так відбувається? – запитав молодий Ангел у старшого „колеги”, зазираючи з цікавістю у сповнену Любов’ю душу.
- Все просто, - відповів Старий Ангел, який на своєму віку бачив мільйони звичайних людських душ.
- Все просто. Коли народилося Кохання – засяяла нова яскрава зірка, даруючи красу і радість всім навколо. Коли народилася Любов – посміхнувся Бог. А посміхається він, повірте, не так часто.

Кохання чи закоханість?

У цих двох слів багато спільного, але одна велика різниця - кохання трапляється рідко, але лишається надовго, натомість із закоханістю все геть навпаки. І все це було б терпимо, якби можна було б ці явища отак відразу відрізнити одне від одного.

Подумайте, чи є різниця між любов'ю і закоханістю? У любові і закоханості 3 спільних «вихідних» прояви: пристрасть, близькість і надзвичайні емоції.

Любов приходить поступово, закоханість - швидко. Любов росте, а ріст вимагає часу. Закоханість же, як завжди, немов звалюється на голову. Дійсно, пізнати людину, після того, як зустрінешся з нею всього лише кілька разів, неможливо. Багато людей носять маску і, відразу не можна дізнатися, що під нею приховують.

Деякі умудряються приховати справжнє лице до самого весілля, а після вже постають в дійсному світлі. Знайте, щоб добре взнати людину потрібний час - місяці, а може і роки. Багато хто з вас чув вираз "Любов з першого погляду". Але такого не буває. Можна відчувати сильний потяг до людини, яку тільки що зустріли, але, не дивлячись на свою силу, цей потяг поверхневий. Це закоханість очима в зовнішність, у вчинки, в реакцію. Але щоб людину дійсно любити, вам належить пройти величезний шлях.

Любов йде поволі. Закоханість - відлітає. Переконатися в цьому можуть тільки ті, хто вже пережив роман. Ми можемо запитати: "Як довго він продовжувався? І скільки часу знадобилося, щоб його припинити?" Якщо для зміцнення дійсної любові потрібний час, закоханість закінчується, практично, так само як і починалася - швидко, але за одним винятком. Вона не зникає миттєво, якщо ви підтримуєте сексуальні відносини. Секс ускладнює емоційну реакцію. Ті, хто закоханий, не можуть розлучитися не через спільні інтереси, а через секс. Про любов тоді не можна говорити.

У центрі любові - завжди одна людина, закоханість же здатна охопити кількох. Закоханий в змозі "любити" одночасно двох і більше людей. Допустимо, дівчина закохана в двох хлопців: один - зріла, надійна і відповідальна людина, а інший - відчайдушний марнотратник, любитель повеселитися. Дівчина заявляє, що не може вибрати когось одного. Але справжня любов вибирає одну людину, в якій вона бачить і знаходить цінне для себе і більше не шукає іншого.

Любов дарує бажання творити, закоханість же руйнівна. Любов благотворно позначиться на вашій особі, вона розкриє все найкраще у вас. Вона наповнить вас новою енергією, намітить цілі і збудить інтерес до життя. Вона сприятиме творчості і гідним справам. Вашому особистому розвитку. Любов відродить відчуття власної гідності, відчуття впевненості в собі. Вона рухатиме вас до успіху. Ви старанно вчитиметеся планомірно жити і не розмінюватися на дурниці. Закоханість же на відміну від любові руйнівна. Вона несе безлад. Коли ви закохані, то знижується ваша успішність, і працездатність, ваші таланти не можуть проявлятися. Ваші рідні і близькі друзі тут же відзначать: "Ось це так! Що з тобою трапилося? Ти нікуди не ходиш і нічого не робиш, може, ти хворієш?». Закоханість будує повітряні замки, де все буде добре, і ви відмінно розумітимете один одного, і де немає школи, роботи, навчання, грошей і відповідальності перед іншими. Закоханість дивиться крізь рожеві окуляри.

Любов передбачає поєднання, закоханість нехтує нею. Якщо ви любите, то вас привертає не тільки зовнішність і поведінка коханого, але і його (її) характер, емоції, ідеї, позиція. Вам цікавий його (її) образ мислення і реакція на ту або іншу ситуацію. Вам цікава реакція коханого на успіх або невдачу, на несподіванки і трудності життя. Чи є він (вона) доброю, вихованою і дбайливою людиною? Чи співпадають ваші погляди на релігію, освіту, сім'ю, секс, фінанси? Чи однаково ви ставитеся до друзів? У чому співпадають ваші інтереси? Чи вважаєте за краще ви увечері спілкуватися з сім'єю і друзями або вибиратися абикуди? І чим більше спільного у вас буде в цих сферах, тим більше у вас шансів розвинути справжню любов.

Може це звучить не дуже романтично, але ймовірно ваші майбутні чоловік чи дружина живуть по сусідству з вами (що і трапляється). Ті люди, які мають спільні інтереси і однакову систему цінностей, мають більше шансів мати щасливу сім'ю.

Любов враховує недоліки, закоханість ігнорує їх (не помічає недоліки). Любов допоможе вам розпізнати в людині прекрасні якості; Любов також бачить недосконалість коханого, але не загострює їх, а наголошує на якостях, які гідні пошани і захоплення. Закоханість взагалі не дозволяє вам розгледіти в людині що-небудь негативне. Ви захищаєте його від будь-якої критики. Закоханість робить вас настільки дурними, що ви думаєте, що ті якості, які вас привабили (красивий, спортивний, язик підвішений), переважать всі його недоліки і проблеми (грубість, хамство, лінь) Любов же приймає гідну людину, не дивлячись на її недоліки (малий ріст, великий ніс, вуха).

Любові не страшна розлука, для закоханості - це розрив. У розлуці любов може навіть зміцніти. Коли кохана людина далеко від вас, то ви краще розумієте, як багато він означає для вас (ваші відносини). Закоханість же вмирає, варто тільки людині зникнути із виду. Оскільки закоханість живе за рахунок фізичного приваблення, то вона не витримує перевірки часом.

Любов обережна у фізичних контактах, а закоханість експлуатує їх. Справжній любові властиве фізичне ваблення, але люди, що по-справжньому люблять, ніколи не ставлять секс на перше місце в своїх відносинах, для них це як вершки на торті. Спочатку вони поважають і цінують один одного, а вже потім близькість виражає їх відчуття один до одного. Вони оберігають один одного.

Любов безкорислива, закоханість егоїстична. Любов ґрунтується не тільки на емоціях, вона виражається ще в діях, коли ви уважні до людини, робите що-небудь хороше для неї, і не тільки тоді, коли вам це хочеться, а постійно. Природно, що якщо до вас так само ставляться, то і любити легко; але існує один тест для справжньої любові: чи змогли б ви любити людину, якщо вона не помічає ваших потреб або забуває зробити те, про що ви її просили, або коли вона потрапила в біду. Любов - це коли ви приносите сніданок в ліжко. Тобто нелегко першому встати і приготувати і піднести сніданок коханій людині, яка тільки що прокинулася і не важливо чоловік або дружина це робить. Це робить любов. Закоханість егоїстична. Закохані думають про те, що отримати від іншого, щоб його любили і леліяли.

Любов викликає схвалення сім'ї і друзів, закоханість - лише осуд. Якщо ви дійсно любите когось, то сім'я і ваші друзі, швидше за все, схвалять ваші відносини. Вони побачать, якою ви гармонійною людиною стали, як особистість, що у вас з'явилися нові інтереси, а ваші взаємини доповнюють і укріплюють кожного з вас. Схвалення батьків і друзів зазвичай говорить про те, що любов справжня.

А ось якщо батьки і друзі не схвалюють ваших відносин з вашим другом або подругою - будьте напоготові! Адже той, хто зацікавлений у вашому майбутньому благополуччі, не порадить поганого і прагне захистити вас від болю. Тим більше з боку набагато видніше, хто чого вартий. Адже батьківське схвалення дуже важливе. За статистикою більшість шлюбів, які батьки не схвалювали, закінчилися розлученням. Друзі також натякатимуть, що щось не так, якщо ви просто закохані. Практика така, що всі розлучені люди нарікають на те, що свого часу не слухали батьків і друзів, які відмовляли їх від помилки. Любов народжує упевненість, закоханість - сумніви.

Любов іноді переживає відчуття ревнощів. Але, обдумавши все, вона завжди довіряє коханій людині. Закоханість же займається тим, що пригнічує постійні ревнощі і відчуття безсилля. Деякі навіть вважають, що чим більше їх ревнують, тим сильніше люблять або б'є, значить, любить - це збочення. Ревнощі - хворе відчуття і говорить про невпевненість і низьку самооцінку. Підозрілість "садить" свого друга на ланцюг, щоб у будь-який момент його можна було погладити - це егоїзм.

Любов враховує реальність, закоханість ігнорує її (не помічає її). При справжній любові ви дивитеся на проблеми відкрито і не намагаєтеся применшити їх значення. Люди по справжньому люблять один одного, не ховаються від проблем, а намагаються їх вирішити. Якщо щось загрожує їх відносинам, вони відкрито обговорюють це і намагаються знайти розумний вихід.

Раби закоханості не звертають ніякої уваги на обставини. Не потрібно йти на поводі тимчасових пристрастей. Запам'ятаєте, що якщо ви зустрінете свою справжню любов, то вона від вас нікуди не подінеться - ні через тиждень, ні через місяць, ні через рік.



Уточнення: 9 типів любові

Якщо ви прочитали все вищесказане, і досі не визначили, чи втрапили ви в кохання, чи в закоханість, можливо, вам стане в пригоді класифікація британських вчених. Вони, як відомо, віками не полишають спроб скласти ясну і повну класифікацію людських взаємин загалом і взаємин чоловіка і жінки зокрема.

Для дослідження відібрали 34 жінки і 16 чоловіків, яких попросили підтвердити або спростувати 60 тверджень, що стосуються взаємин статей. В результаті психологи склали нову типологію любові, яка включає 9 видів.

"Я хотів знайти спосіб витягнути чужий людський досвід, не вдаючись до прямих питань", - пояснює Саймон Уотс з Nottingham Trent University, один з учених, що проводили дослідження. Йому допомагав Пол Штеннер з University College London.

"У окремих випадках, відповідаючи на пряме питання, людина, навіть якщо сильно хоче, може розповісти тобі все, передавши свій досвід в слова", - пояснюють учені. - "Своїм завданням ми бачили "картографування" держави під назвою любов. Іншими словами, спробували дізнатися, яка погода в цій державі сьогодні".

Результати дослідження опубліковані в журналі British Journal of Social Psychology. Звіт викладений на 23 сторінках.



Як це буває:

1. "Доросла любов". Включає взаємну довіру, визнання і підтримку.

2. "Стріла Купідона". Описує пари, охоплені сліпою пристрастю (такі як Антоній і Клеопатра).

3. Любов гедонізму. Коли для людини головне - одержувати швидкоплинну насолоду, тема багатьох фільмів Голівуду.

4. Любов як єднання людей. Характеризує відносини, в основі яких лежать романтичні відчуття.

5. Деміфологізована любов (любов без ілюзій). Коли партнери вважають, що для підтримки відносин потрібно працювати над собою, проявляти терпіння і йти на компроміс.

6. Любов як емоційна пригода. Веде до психологічної перебудови особистості. Прикладом може служити досвід Бриджіт Джонс.



Перехідні типи

7. Від "стріли Купідона" до ролевих взаємин, які виникають під тиском суспільних норм - досвід пари з відомого англійського фільму Девіда Ліна "Коротка зустріч" (Brief Encounter).

8. Від "стріли Купідона" до близької дружби.

9. "Сполучені посудини" - любов, при якій дві люди стають єдиними цілим (один може закінчити фразу іншого).

Справжня любов не між тілами. Вона між душами.



В наш час, люди мають примарне уявлення про те, що таке кохання. Про це свідчить і занепад моральних цінностей у молоді, і кількість розлучень, і ранні вагітності у підлітків, і одинокі матері, і багато інших невтішних ознак того, що люди здебільшого забули що таке справжнє кохання.
В молоді роки кожен мріє знайти його, це справжнє кохання, одне і на все життя. Але щоб його зустріти, треба знати що ми хочемо зустріти, щоб впізнати серед тисяч людей свого судженого (суджену), треба спочатку пізнати для себе, що таке любов, і як її відрізнити від закоханості.

У кожної людини свій життєвий шлях. Шлях радостей і печалей, турбот і піклувань, любові і розчарування, шлях вічності і шлях скінченності. Кожен шукає в житті собі друга, партнера, того, хто здатний зрозуміти, розділити радощі та печалі. Усі ми прагнемо любові, прагнемо любити і хочемо, щоб любили нас, а для цього потрібен об’єкт нашої любові. Саме це штовхає нас шукати ту єдину (єдиного), котра стане втіленням наших мрій і сподівань. Більшість людей можуть сказати, що вони закохувались, але чи любили - це вже інше питання.

Любов і закоханість, що ж це таке? Коли ми юні, то так часто плутаємо ці кардинально різні поняття. От, наприклад, молодий хлопець познайомився з дівчиною, а вона виявилась не тільки красива, а й розумна, не тільки розумна, а й добра, весела, кмітлива, така, що й словами не передати. Загалом: « Я її люблю». Пройшов місяць ( в кожного свій термін), а вони вже й дивитись одне на одного не хочуть. В чому тут справа? «Любов ніколи не минає» ( 1Кор 13), а це минуло, отже, - це не любов. Закоханість входить до розряду почуттів, на кшталт, гнів, сум, радість, вони, як феєрверк, скоро загоряються, але дуже часто так само скоро затухають. Тому не обманюймо себе, це ще далеко не любов, хоча і може нею стати. Закоханість - це володіти (брати): «Вона мені сподобалась, я хочу, щоб вона була моя». Такий підхід нагадує похід до супермаркету: «Яке ж молоко вибрати, о, це гарне з вигляду, візьму і вип’ю, а пакет викину». Так ми іноді сприймаємо людей. Любов ж - це дар (давати).

Тож все-таки чому ця «любов», як думав хлопець, пройшла? Бо з’явились певні труднощі, іншими словами, страждання, де треба не тільки брати, а й щось давати. Страждання вбиває закоханість; любов вміщує його. Закоханість легка, але вона спустошує; любов важка, але вона наповнює. Тому й не треба розкидатись словом «любов», бо сказати «я тебе люблю» займає кілька секунд, а показати як - ціле життя! Закоханість відрізняється від любові так само, як марновірства відрізняються від віри, як відрізняється абітурієнт ВУЗу від сформованого фахівця, як лотерейний квиток відрізняється від автомобіля, що розігрується, як дощ відрізняється від річки, як графіт відрізняється від алмазу, як вогонь феєрверку від вогню доменної печі.

Хтось колись сказав, що на закоханого хлопця одночасно дивиться рай і пекло. Все залежить від того у що переросте це почуття, в любов чи пристрасть. "Від любові буває мор, морока і ганьба", - приводить Стендаль в своєму романі "Червоне і чорне". Скільки звинувачень, скільки проклять любові з тих пір, як світ стоїть? Любов розглядається як "демонічний початок", як темна, зловісна, "пекельна" сила, що виходить з-під контролю людини, її свідомості, розуму, етичних відчуттів. А це ж, насправді, не любов, коли хлопець вбиває себе чи іншого через невзаємну закоханість. Це пристрасть, що розвинулась з неправильного розвитку закоханості.
Любов не спалахує в нас, вона в нас зростає. Любов зріє у міру того, як пара осягає принципи любові в повсякденному житті. Отже, справжня любов підіймається над закоханістю, і нам слід не тільки чекати любові і уваги від інших, але самим ставитись з любов'ю і увагою до інших.

Підводячи певні підсумки (хоча остаточно зробити це в такій багатозначній темі, напевно, неможливо), можна сказати так: закоханість чимось схожа на квітку. Яскраву, красиву, запашну... але, по-перше, дуже крихку і ніжну, а, по-друге, – все-таки не вічну. І ось з часом ця квітка в'яне і обсипається. Чи сумувати з цього приводу? Далеко не завжди. Пригадайте, нерідко на місці квітів з’являються зрілі соковиті ягоди або плоди. Так, часом вони не такі багатобарвні, як попередні квіти, і, можливо, не так пахнуть, проте вони соковиті і приємні на смак, ними можна харчуватися і пригощати того, хто поряд. Так само чи варто сумувати, що у ваших відносинах начебто зникає "перший плотський вогонь" (як ще іноді називають закоханість)? Так, часто говорять, що притупляється відчуття "внутрішнього польоту", внутрішня ейфорія "руху назустріч", особливо, коли вже довго зустрічаєтесь чи живете поряд. Але, може бути, що на місці "квітки вашої першої закоханості" дозріли прекрасні плоди вашої любові, якими можна насититися самому і нагодувати свого супутника? І врешті-решт, як і в природі, плоди випускають насіння, з якого зростають нові яскраві квіти, – так само і ваша зріла любов може давати нові яскраві сплески ваших взаємних почуттів. Особливо, якщо з роками в собі це не душити і не говорити: "Ну все, любов пройшла." А вона, цілком можливо, і не пройшла. Вона стала іншою, хай більш приземленою, та зате надійнішою. А ви обидва її просто не можете ніяк розкуштувати.

Не усвідомлення чіткої різниці між любов’ю і закоханістю часто призводить до того, що є люди, які ототожнюючи ці поняття, часто проводять все життя в гонитві за «любов’ю», так і не пізнавши її. Вони закохавшись не переходять до розвитку своїх почуттів, в спосіб життя у любові, що є тотожним жертовності, терпінню, самозреченню, а при найменшому затуханні почуттів кидаються в нові пошуки, наче наркотику, почуття любові, забувши, що почуття, які зникають - не любов. І найголовніше, говорячи про любов, ми не можемо не згадати про абсолютну любов, якою є Бог, спосіб життя Якого є любов, а він став заради нас людиною, помер і воскрес. Абсолютне самозречення заради іншого є найбільшим проявом Бога любові. За таким принципом і ми повинні вибудовувати своє уявлення про любов. Тож я думаю, що слова: «вона гарна, розумна весела, я її люблю» нічого спільного з любов’ю не мають, це скоріше егоїзм. Люблять не за щось, а незважаючи ні на що.
Почуття закоханості є таким бажаним для більшості з нас, тому що дає відчуття польоту, радості і щастя. Та пам’ятаймо: ним, наче ножем, треба правильно користуватись. Бо саме в цей час наш розум найменше може об’єктивно сприймати світ. Розглядаючи тему далі в когось може виникнути запитання: «А чи можлива любов без закоханості?». Щодо цього я б хотів навести одну історію. Один мій друг спілкувався з дівчиною. Але їх спілкування відбувалося якось мляво і, на перший погляд, не обіцяло закінчитися нічим серйозним. Я бачив, що вони дуже добре підходять один одному; дівчина з благочестивої сім'ї і має багато достоїнств. Але на всі мої умовляння звернути на неї увагу, як на майбутню дружину мій знайомий говорив приблизно наступне: «Ну, не можу я нічого зробити, адже тут же немає нічого!» – і показував на те місце, де у людини знаходиться серце. Мовляв, серцю не накажеш. Слава Богу, друг виявився людиною розумною і, уважніше придивившись до своєї подруги, дійсно «розгледів» її. Тепер вони одружені і не можуть жити один без одного.

Чи закохані чоловік і жінка з першого погляду, з першого побачення, чи ні - не так важливо. Чи полюблять вони один одного залежить тільки від них, від їх вибору і рішення любити. І від того, як вони будуватимуть будинок сімейного щастя.

Ну, що ж, здавалося б, з’ясувавши хоча б трохи для себе що таке любов, можна, хоч і обережно, але все ж відправлятись на пошуки тої (того), кого захочеться любити не зважаючи ні на що. Але тут виникають дві проблеми: що робити якщо ти зустрічаєшся з дівчиною (хлопцем) і в певний момент, добре все зваживши, чітко розумієш, що це не твоя (твій), як кажуть в народі суджена (суджений), а ти бачиш що вона (він) думає, що ти саме той (та)? Як має себе повести християнин? Чи взагалі він може не відповісти взаємністю? Може, бо є свобідним і має право, якщо хоче, розірвати стосунки. Але як це правильно зробити? На практиці такі рішення в совісних людей приймаються дуже важко, тому що розумієш, що приносиш біль дорогій людині, хоч і не коханій. Тому, насамперед, як і будь-яку справу в нашому житті це треба робити з любов’ю. Якщо це буде зроблено щиро, то цілком можливо, що ця людина ще вам потім подякує. Отже, треба старатись максимально толерантно і з повагою сказати про це, пояснивши свою позицію. Та життя така річ, що одна справа теорія, а інша практика. Тож тут універсальної поради немає.

Більшість людей переживали закоханість, і в багатьох вона була невдалою. Було важко, коли ти залишаєш, та ще важче, коли тебе залишають. Саме на випадку невзаємної закоханості ми й зупинимось більш детально. В житті буває, ми вибираємо, нас вибирають... Дуже вже часто не співпадає вибір, вам не здається? Життя йде, ми чогось прагнемо, про щось мріємо, чогось хочемо, щось втрачаємо, знаходимо, втрачаємо, знаходимо знов. Ми живемо в очікуванні дива, перетворюючи кожен унікально-неповторний день в передчутті чогось, обіцянки казки. Нерідко Господь здійснює наші сподівання, але так само нерідко і ні. Ми не зустрічаємо ту любов, яка може перевернути наш світ догори ногами, не знаходимо друзів, які готові за нас у вогонь і у воду, не залазимо по кар'єрних сходах так високо, як хотілося б... Ми розчаровуємося, поповнюючи з кожним роком чорний список втрат. Говоримо собі, що стаємо сильнішими, отримуючи удари. Чи це так?

Невзаємна любов - це удар, це втрата. Перш за все, втрата себе. Це підніжка від «долі», яка, замість того, щоб, нарешті, відправити вам назустріч принца на білому коні, посилає ще одного неідеального хлопця (дівчину). Проте познайомившись в рекордні терміни він (вона) стає дорогим, близьким, незамінним. Як дивно, що людина, про існування якої ви раніше не підозрювали, змогла стати такою важливою частиною вашого життя і так швидко. Ти так зосереджуєшся на цій людині, що розумієш: до того навколо тебе були хлопці і дівчата, а тепер просто люди. Та ось, в одну мить ця дорога тобі людина (в кращому випадку) сідає навпроти тебе і каже: «Ти мені дорогий, я поважаю тебе, але не можу бути з тобою, мені здається нам краще залишитись друзями», а тобі хочеться кричати: «Ні, не роби цього, я ж так люблю тебе, стій, не йди», та ти збираєш сили і стараєшся все закінчити без істерик. Приходиш додому, а всередині пустота, стає так боляче, що здається життя без неї (нього) закінчилось. І ти думаєш (звичайно, якщо є якісь базові знання): «Ось спробував втілити теорію в практику і маєш: я за неї в вогонь і в воду, а вона мені: «Давай будемо друзями, все, я розчарувався в любові». Проходить трошки часу, і одного разу, зустрівшись поглядами, ти збираєш волю в кулак, щоб не прокричати через закритий рот: «Не йди! Я так хочу бути з тобою... Я не вмію бути без тебе». Але ти мовчиш, чудово розуміючи, що крик нічого не змінить, що ти не потрібна (ий) йому (їй). Принаймні, ти розумієте, що не потрібена йому (їй) так сильно, як він (вона) потрібний тобі. Так дивно...

Одні вважають невзаємну любов хворобою для невиправних романтиків і мазохістів, інші - ідеальним приводом для сублімації. Прагматики радять скоріше позбавлятися від подібних нав'язливих ідей, люди, що рефлексують віддають перевагу «задоволення» розтягувати. Чому, до речі, задоволення? Та тому що страждання в невеликих дозах може додати вашій особі особливий шарм смутку, нерви можуть позитивно вплинути на фігуру, а туга - на творчий акт.

Недаремно поет один з поетів писав: «Бути нелюбимим! Боже! Яке щастя бути нещасним!», він підводить підсумок нездійсненої любові легко і граціозно:

«Что с горем делать мне моим?
Спи. С головой в ночи укройся.
Когда б я не был счастлив им,
Я б разлюбил тебя. Не бойся!»

Ми часто страждаємо, не розуміючи, що щасливі страждати, любити не взаємно, не знаходити відповідей. Ми купаємося в жалості до себе, топимо смуток в алкоголі чи ще в чомусь і чекаємо, що хтось могутній вирішить наші проблеми або... ми нитимемо далі! Нам подобається нити, нам приємно нічого не змінювати. Нам приємна поза людини, яка нікому не потрібна. Ми обожнюємо підміняти поняття. Зазвичай фраза «я нікому не потрібний» має на увазі «не потрібний Тобі».

Ви самотні і постійно марите про те, як добре все могло б бути? А ви хоч пальцем поворушили, щоб все було добре? Що ви зробили для людини, заради якої, нібито, живете? Якщо Вам дійсно дорогий хтось, хто поки не знає про ваше існування, - хай дізнається. Якщо Ви недостатньо близькі - зробіть крок назустріч. Якщо Ви не можете розраховувати на любов з його (її) боку - запропонуйте хоча б дружбу. Ви вважаєте, дружба - жалюгідний сурогат? Та дружба ледь не є синонімом любові, вона може зробити все за вас, нерідко вона переростає в щось важливіше і довготриваліше, чим наші ілюзії. Дружба дає вам шанс зробити кохану людину щасливішою, шанс стати для нього (неї) кимось близьким, шанс зрозуміти його (її). Можливо, треба розібратись, чи я кохаю і хочу, щоб вона (він) була моєю, чи кохаю і хочу, щоб вона (він) була щасливою? Навіть, якщо Ви не проживете разом довге і щасливе життя, Ви можете пройти з коханим (коханою) через безліч прекрасних моментів. Хто знає, в що виллється ваша дружба... Проте бувають випадки, коли чекати від відносин більшого - немає сенсу. Тоді змиріться і просто будьте поряд. Якщо легко піти - йдіть і не ламайте собі життя.

Врешті-решт, пам'ятайте, що, по-перше, завжди можна хоча б спробувати. По-друге, можливість сказати «я люблю тебе» - вже щастя. І не плачте, тому що це закінчилось, а посміхніться, тому що це було. Буває, життя ставить нас в умови, коли зізнаватися не можна. Якщо можна - не втрачайте свого шансу. Вам не розсміються в обличчя, це фобія. Ви станете сильніші, коли людина почує правду. Вам можуть вказати на двері, і буде боляче, але тому, хто боїться ризикувати, ніколи не дізнатися смак справжньої перемоги. Бо ще святі своїм життям засвідчували, що переможець - це не той, хто, збираючись в бій, знав, що він переможе, а той хто, знав, що може програти, але всеодно йшов в бій, бо розумів, що перемога варта того. Коли ви, нарешті, вирішите, що досить вже страждати і час щось змінювати, зізнайтесь - це допоможе вирішити ситуацію. Буде боляче - станете сильнішими. Можливо, не буде боляче... Раптом, все буде добре. Повірте ради цього «раптом» варто спробувати! А коли все-таки пролунає відмова, то, насамперед, звернімось до Бога, бо тільки він може дійсно допомогти. Моліться, просячи: «Якщо є на те свята Твоя воля, щоб ця людина була моєю в любові, то допоможи їй зрозуміти це, а якщо ні, то відкрий очі мені». І будьте певні, Господь не залишить Вас, повірте - перевірено досвідом Церкви. А, найголовніше, - станьте кращими і самі зрозумійте хто ви, перш ніж зустрінете нову людину і будете сподіватися, що вона вас зрозуміє.

Пам’ятаймо, цілком можливо, що Господь хоче, щоб ми зустрічали не тих людей для того, щоб були вдячними, коли зустрінемо свою «долю». Тож «просіть і дасться вам; шукайте і знайдете; стукайте і відчинять вам» (Мф.7:7).

Кохання воно як багаття, багаття яке треба підтримувати, і це праця двох. І якщо про це забути або не знати рано або пізно Кохання пройде.

Я хочу знати, любиш ти мене,
чи це вже сон, який уже не сниться?
Моєї долі пекло потайне,
моя сама від себе таємниця!
Чи ти за мене душу віддаси,
чи розміняєш суєтно і дрібно?
Краса — і тільки, трішечки краси,
душі нічого більше не потрібно.
Чи, може, в цім калейдоскопі літ,
де все нещадно звичне і щоденне,
ти просто мені дивишся услід
і трохи любиш сни свої про мене?

Я знаю, що для інтимних відносин важливі лише емоції та почуття. Але коли я вперше завітала до секшопу "Талла", зрозуміла, що світ інтимних задоволень набагато ширший. Придбавши декілька іграшок онлайн, я відчула, як моє інтимне життя стало яскравішим і насиченішим. Я впевнена, що кожна жінка заслуговує на те, щоб відчувати себе на всі 100% у відносинах. Тут є і секс іграшки для чоловіків https://talla.ua/ua/seks-igrushki-dlya-muzhchin/ раджу спробувати, адже це те, що може вивести стосунки на новий рівень.