Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього

14 серпня Свята Церква відзначає одне з найбільших свят – Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього. В народі це свято носить назву Медовий Спас. Також цього дня вшановується пам’ять старозавітних мучеників Маккавеїв (166 р. до Р.Х.).

Напередодні 13 серпня відбувається Всенічне Богослужіння, під час якого Хрест виноситься на середину храму для поклоніння.

У день свята справляється Божественна Літургія. Після закінчення неї священики освячують квіти і мед, принесені парафіянами.

Святкування Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього. За грецьким часословом 1897 року так пояснюється походження цього свята: «Внаслідок хвороб, що дуже часто бували в серпні, спрадавна утвердився в Константинополі звичай виносити Чесне Древо Хреста на дороги і вулиці для освячення місць і на відвернення хвороб. Напередодні (13 серпня), виносячи його з царської скарбниці, покладали на Св. Трапезі Великої церкви. Із нинішнього дня і до Успіння Богородиці, звершуючи літії по всьому місту, подавали його потім народу для поклоніння. Це і є винесення Чесного Хреста». 27 серпня хрест знову повертався в царські палати.

Також на цей день припадає свято Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородицi (1164). Воно було встановлене в XII столітті з нагоди знамень від образу Спасителя під час битв грецького царя Мануїла (1143—1180) з сарацинами і благовірного князя Андрія Боголюбського (1157—1174) з болгарами в 1164 році.

Цього ж дня Свята Церква вшановує пам’ять семи мчч. Маккавеєвих, матері їхньої Соломонiї та учителя їхнього Єлеазара (166 р. до Р.Х.). Священна історія оповідає нам, що у 166 р. до Р. Х. жив в Іудеї старець Єлеазар, священик і законовчитель, славний своєю мудрістю і благочестям. Його привели до мучителя і почали примушувати їсти свиняче м’ясо, що було суворо заборонено Богом в Старому Завіті. Але Єлеазар погодився краще померти славною мученицькою смертю за закон Божий, ніж зберегти через його порушення ганебне життя. Під час великих мук, коли від ран священик Божий вже наближався до смерті, він, застогнавши, сказав: «Господу, що має досконале знання, відомо, що я, маючи можливість позбавитися від смерті, приймаю жорстокі страждання і охоче терплю їх через страх перед Богом». Були схоплені і сім учнів святого Єлеазара, брати Маккавєї: Авим, Антонiн, Гурiй, Єлеазар, Євсевон, Алим i Маркел, і з ними їх мати Соломонія. Їх привели до беззаконного царя і також почали примушувати їсти недозволену їжу. Тоді один з них, відповідаючи за всіх, сказав: «Ми готові краще померти, ніж порушити закони». Цар наказав відрізати йому язика, здерти з тіла шкіру і відсікти руки і ноги на очах в інших братів і матері. Позбавленого всіх членів, але ще дихаючого юнака кинули на величезну розпечену сковороду. Коли помер перший, вивели на наругу другого, і він прийняв муку таким же чином. Вже на останньому подиху він сказав: «Ти, мучитель, позбавляєш нас справжнього життя, але Цар світу воскресить нас, померлих за Його закони, для життя вічного». Коли мучили третього і хотіли йому відрізати язика, він негайно виставив його, безстрашно протягнувши і руки, і мужньо сказав: «Від Бога я отримав їх, і за закони Його не шкодую їх, і від Нього сподіваюся знову отримати їх». Навіть мучителі були здивовані такою мужністю юнака. Потім славну мученицьку кончину прийняли ще троє братів Маккавеїв. Сьомому ж, наймолодшому, мати їх свята Соломонія сказала: «Благаю тебе, дитя моє, подивися на небо і землю і пізнай, що все створив Бог з нічого і що так був створений і рід людський. Не страшися цього вбивці, але будь гідним братів твоїх і прийми смерть, щоб я по милості Божій знову придбала тебе з братами твоїми». Після синів померла і мати, радісно дякуючи Богові за те, що вона сама і діти поклали душі за закон Господа Вседержителя.


З 14 серпня починається Успенський піст. Він триватиме два тижні і завершиться святом Успіння Пресвятої Богородиці.

Сім святих мучеників Маккавеєвих: Авим, Антонін, Гурій, Єлеазар, Євсевон, Алим і Маркел, матір їх Соломонія, і вчитель їх Єлеазар постраждали в 166 році до Різдва Христового від безбожного сирійського царя Антіоха Єпіфана. Прихильний до еллінському культу, Антіох Єпіфан ввів в Єрусалимі і по всій Юдеї язичницькі звичаї. Він опоганив храм Господній, поставивши в ньому статую язичницького бога Зевса Олімпійського, до поклоніння якому примушував юдеїв. Багато відпали тоді від Істинного Бога.

Проте були й такі, які глибоко сумували про падіння народу Божого і продовжували вірити в майбутнє пришестя Спасителя. Дев'яносторічний старець - законовчитель Єлеазар, який за прихильність до Мойсеєвого закону був судимий, з твердістю пішов на муки і помер у Єрусалимі. Таку ж мужність показали учні святого Єлеазара - сім братів Маккавеєвих та їхня матір Соломонія. Вони були судимі в Антіохії царем Антіохом Єпіфаном, де, безстрашно визнавши себе послідовниками Істинного Бога, відмовилися принести жертву язичницьким богам.

Старший з юнаків, який давав першим відповідь цареві від імені всіх семи братів, був відданий на жахливі катування на очах у інших братів та їх матері; інші п'ять братів один за одним зазнали тих самих муки.

Залишився сьомий брат, наймолодший. Антіох запропонував святій Соломонії схилити юнака до зречення, щоб їй залишився хоч останній син, але мужня мати зміцнювала і його в ісповіданні Істинного Бога. Підліток рішуче відхилив підлещування царя і так само твердо переніс муки, як його старші брати.

Після смерті всіх дітей свята Соломонія, стоячи над їхніми тілами, звівши руки з вдячною молитвою Богові - померла.

Подвиг святих семи братів Маккавеєвих надихнув Юду Маккавея, і він підняв повстання проти Антіоха Єпіфана і за допомогою Божою здобув перемогу, очистивши Єрусалимський храм від ідолів. Про всі ці події розповідається в 2-ій Книзі Макавеїв, що входить до складу Біблії.

Похвальні слова святим мученикам Маковеєвим присвятили отці Церкви - святителі Кипріан Карфагенський, Амвросій Медіоланський, Григорій Назіанзянин та Іван Златоуст.