“Per aspera ad astra ”

Тема: “Per aspera ad astra ” 20.05.07 16:19

Не лякайся мене…Я не здатна на опір.
Ти не знатимеш, хто я. Я не знатиму, хто ти.
Я прошу, не дивись у спустошені очі.
Розкажу тобі казку, вкриту мороком ночі.
Покажу тобі місце, де похована мрія,
Вкрита килимом квітів на свіжій могилі.
Там вона буде спати, вкрита місячним сяйвом.
Колискові співатимуть їй примари печальні.
Буде вітер носити сухе листя над нами,
Та вона не почує, заворожена снами.
Ти дослухав. Ти – вільний!
Будь живим серед мертвих!
Я ж залишусь навіки
Тут, де спить моя жертва…

“Per aspera ad astra ” C984abbcad9d

Готика — стиль, яким захоплюються мільйони людей в усьому світі. Те, що раніше існувало лише в закритих підземних клубах для еліти, зараз захоплює всі верстви суспільства. Кожне готичне дійство стає визначною подією не тільки для шанувальників стилю, готів та прихильників екстравагантної романтики, а й для всієї прогресивно-артової молоді.

Готи — представники готичної субкультури, натхненні естетикою готичного роману, естетикою смерті, готичної музики й відносять себе до готик-сцени. Представники руху з'явилися в 1979 році на хвилі пост-панка. Панківський епатаж готи направили в русло пристрасті до вампірскої естетики, до темного погляду на світ.

Світ нашого існування складається з багатьох реальностей чи вимірів, як кому більше подобається це називати. Готика – це один з таких вимірів - “інших” вимірів. Власне готика катастрофічно впливає на людину. Або дає крила, або перетворює на монстра, який сам собі та іншим робитиме погано. В моєму понятті, готика починається з нематеріальних і нефізичних речей чи ознак. Наприклад, в мене вона почалась мабуть з цього: «Вулиця...Натовп без обличчя і без голосу...Вулиця така сама, як інші...Зупиняється час.. Пляма, помилка і раптово ти починаєш сміятися...Сміятися тротуарам, машинам, перехожим, шуму, стінам, поганій погоді, своєму оголеному під вітром обличчю,своїм ногам, які йдучи танцюють, всьому, що очевидно нас зближує... Фрази на стінах...Криві погляди...Кілька образ...Ти смієшся зухвало, нахабно...Цей сміх знищує усмішки...А потім сльози наповнюють серце...Сльози наповнюють життя..» Тобто вона починається з музики, з світогляду, а вже потім з чорної одежі, довгого волосся, відповідного макіяжу, і то не завжди.

Фактично, кожен є "готом" в певний момент свого існування, навіть без необхідних зовнішніх проявів, типу чорного кольору, срібла ...Все залежить від ситуації і настрою, який ця ситуація спровокує. А в наш час взагалі є проблемою знайти справжніх готів. Поняття «чистокровності» викликає в мене трохи болісні думки про справжність, суть, призначення і т.д. субкультури. При розкрутці готики, що спостерігається навіть в Україні, багато що втратить сенс, речі виходитимуть з ладу і танцюватимуть зовсім не те, а деякі поняття підмінюються вже зараз.

Сьогодні, наприклад, реакція частини загалу на нове для них явище не зовсім адекватна, вони бачать те що їм показують, а суть десь губиться . Найбільше поважаю тих готів, які найменше говорять про свою світоглядну приналежність, тих, кому начхати, якого кольору в нього волосся і лак на нігтях. Відреченість від цього всього примітивно-побутового, як на мене, ознака істинної готичної філософії, яка є мені дуже симпатичною. Справжній гот не може бути людиною від чогось (!!!!) залежною. Я кажу про ті декорації з чорним одягом і срібними прикрасами, які є обов’язковим атрибутом "справжнього" гота. Це і є залежність від речей. Готика, в розумінні широких мас, ризикує невдовзі стати попсою і асоціюватися з чисто зовнішніми її проявами, про які я говорила раніше. ГОТИ БУДЬТЕ ВІЛЬНИМИ!!! Або не будьте готами.

Такі випадки в Україні стають частішими, бо субкультура стає відомою і з'являються люди, які хочуть використовувати її заради себе. Готика цього не допускає. Або вона дозволяє тобі бути чистим в її лоні, або випльовує і людина стає покручем, який боїться зізнатися у своїй слабкості. Когось вона лякає, хтось до неї байдужий, а для когось вона й досі залишається невідомою. Але хтось знаходить у ній себе, своє покликання, сенс свого існування, стан своєї душі. Світ готики – це світ підземель і тунелів, лабіринтів і веж, напівпорожніх зал з тисячами дзеркал, у жодному з яких однаково нема твого відображення. Світ привидів і химер.

Більшість людей лякає її гнітюча атмосфера, можливо деяка замкненість і приреченість у ній. Коли місцеві сільські бабусі бачать цих хлопців і дівчат (справді дуже схожих на вампірів, відьм та їм подібних персонажів із сучасних фільмів жахів), то відразу починають хреститися і читати «захисні» молитви, а також із щирим острахом констатувати, що кінець світу таки ось-ось настане. Деяка відстороненість, холодність у поглядах відштовхує від готів звичайних людей. Адже чужорідність завжди викликає нерозуміння, а відповідно страх зі сторони мас. Чомусь у сучасній пресі зустрічаєш образ гота, обмежений чорним кольором (хоча мало хто знає в наш час, що у натуральній готиці присутні насправді три кольори: чорний, червоний і білий), постійним депресивним станом, кладовищем, похмурістю й питтям крові (фе, взагалі якийсь сатанізм, хоча й таке зустрічається).

Але усе це не зовсім так, чи не завжди так. Адже і в готиці можна бути щасливим. Я не можу стверджувати, що все це неправда. Просто правда насправді ширша і розмаїтіша. Бо є й інші готи: замкнуті, але щирі (не та дешева щирість, коли людині й так нічого приховувати); вразливі, але сильні; сумні, але не озлоблені; спокійні, але не байдужі; ззовні темні і похмурі, але з сяючими душами.

Насправді ж готи зовсім не такі жахливі, як їхній «прикид». Навпаки, зовсім не страшні, зате дуже оригінальні. Загалом, як це не парадоксально, готи – великі оптимісти, хоча носять чорний одяг та знаходять радість життя у похмурій романтиці та негативі смутку•. Готи – субкультура, що може змінити суспільство на головному рівні – на рівні молоді. Адже готика – це відродження романтики та свідомості через музику, літературу, кіно, арт, фото.

Важко описати “типового” гота, адже ця субкультура об’єднує під своїми крилами людей абсолютно різних, навіть протилежних, релігійних переконань, світоглядів, вікових груп. Однак, мабуть, для всіх готів характерними рисами є артистичність й прагнення до самовираження, що проявляється в роботі над своїм образом.

Готи, можна сказати, є більшою мірою театралами, ніж позерами. Це не захоплення на кілька років. Це – на все життя. Адже готика проникає в твою кров, в твою ДНК, стає станом твоєї душі. В порівнянні з емо, представниками якого є переважно підлітки, готика більш “зріла” культура. Готика завжди має поруч духа сили, духа краси.

А зрештою готи як готи. Можливо, вони не заслуговують на рай, але вони заслуговують на щастя.

Весь світ сприймається в кольорі холодного, сірого світла, що не дарує тепла. Вона вимагає або всього тебе, або врешті-решт відштовхне тебе від себе. Напівготів не буває.

І виникає запитання : навіщо тягнутися до світлого і прекрасного, якщо воно все одно несправжнє, тимчасове? Справжнім є тільки біль, який заповнює всю твою темну душу. Ти не знаходиш спокою ніде, окрім нічного некрополя, серед чорних дерев і усміхнених кам’яних облич, серед старих хрестів, під якими лежать чиїсь мрії, надії, сподівання… Ти стоїш і бачиш, що це найкраще місце на світі, ти приходиш туди знову і знову, бо там ти можеш насолодитися тишою сповна… Тут час зупиняється… Відчуття вічної миті- ото дійсно прекрасно!

Приречено падаючи вниз, думками все ж тягнешся вгору. І грань між реальністю і фантазією настільки тендітна і крихка, що часом тобі здається, що ти втрачаєш розум і контроль над власними думками і почуттями. Зрештою, ти втрачаєш відчуття земного, чи точніше, приземленого. Безперешкодно падаєш в безодню, дивлячись у небо на метеоритний дощ, у чорне нічне небо, що сіє зорі, ллє місячне сяйво і це дарує тобі нескінченний біль, біль, який породжує силу, прагнення більшого, кращого, досконалішого. Тебе вже ніщо не тримає і ти сам більше ніщо не намагаєшся утримати. Вічність уже на порозі. Можна лише простягнути руку – і торкнутись її, закрити очі – і відчути її дотик. По суті, нас від смерті віддаляє лише один крок.

І хочеться танцювати у порожній середньовічній напівтемній залі з одним єдиним факелом, дивитись на повний, круглий, як голівка голландського сиру, місяць крізь стрілчаті арки вікон.
І ти розумієш, що твій замок занадто великий, порожній і темний для тебе одного, і що останньої твоєї свічки замало, щоб освітити його. І будь-яка інша нормальна людина, в якої ще залишився здоровий глузд, вже давним-давно втекла б (накивала п’ятами) звідси. Але ти почуваєшся тут затишно. І ти назавжди залишаєшся у цьому світі з холодними неприступними фортецями, криком кажанів, місячним сяйвом, насолоджуєшся тяжкими і водночас піднесеними звуками органа. І тут відчувається сила, сила моральна, сила духовна, сила любові.. Та сила, що допомагає бачити прекрасне там, де цього може й не бути.. Та сила, яка підносить, може й навіть підсвідомо, людину вище за інших.. Та сила, яка робить з людини людину.. Адже справжня сила полягає в тому, щоб бачити красу і дивитись на все не закриваючи очі ні на що… Це ж мистецтво, не всім дано живитись сумом, болем, стражданням і страхом.. Ти – не такий, яким здаєшся в хвилину смутку. Ти – набагато більше. Згадай, як багато пішло назавжди через причини, яких ми ніколи не зрозуміємо, а ти продовжуєш залишатись тут. В цей момент мільйон людей вже у відчаї.
Вони шкодують і не плачуть; вони нічого більше не роблять, вони лише чекають, коли прийде час. У них немає більше змоги реагувати на те, що діється. А ти – сумуєш. Сум доводить, що душа твоя ще не омертвіла. Весь світ пройнятий страхом перед всім світом..І ти – один з не багатьох, хто використовує страх, біль і приниження як мотор, а не як гальма.. Джерело сили – вчорашній біль.. Нещастя – це випробування, а не покарання.

І прагнеш смерті, як трагічного завершення свого існування, подумки намагаючись продовжити життя у безкінечності.
Навіть твоя любов - почуття з присмаком смерті, розлуки і вічності. Вона старить тебе передчасно і повертає тобі давно минувшу молодість. За любов немає іншої плати, як любити ще більше•.

І хтось невідомий стоїть у тебе за спиною. Ти відчуваєш його дихання, його присутність. Він цілує твоє волосся і тримає тебе за плечі. Але озирнувшись, ти нікого не бачиш. Лише тривожне мерехтіння свічки виказує його присутність. І ти більше не озираєшся, щоб він не зник. Хто це: привид чи тінь твоєї уяви? Чи ти просто божеволієш?

Перебування в готиці подібне вічному спогляданню заходу сонця: як воно, згораючи, тоне у водах океану. Хочеться отак просто сидіти на холодному піску, вдивляючись в горизонт, як десь далеко-далеко повз тебе пропливають кораблі, слухати тривожний крик чайок, які розбиваючись об скелі, перетворюються на морську піну. Все це тебе бентежить і зворушує і ти не хочеш втрачати цієї самотності, тому що той, хто не любить самотності, не любить свободи.

Ми сприймаємо світ з тієї сторони, яким він до нас торкається. Не судіть про готику по готах. Все вищенаписане -це моє суб’єктивне світосприйняття і світовідчуття, з якими можна погодитись, а можна і заперечити.

Як писав А. де С.-Екзюпері у своєму “Маленькому принці”: найважливішого очима не побачиш. Я навмисне у своїй статті не писала про ідентифікаційні ознаки готів, типу у що вони одягаються, який у них макіяж і т.п. Оскільки це лише зовнішній прояв готики і найчастіше він буває не підтверджений внутрішнім станом. Я просто намагалася описати її атмосферу і переконати, що готика - це не лише депресія, а й блаженний стан спокою, певною мірою nirvana, дещо сумна романтика.

Мені вдалося вийти за межі офіційності, але, мабуть, не вдалося вийти за межі себе.

Готика, насправді і є прагненням досягнути чогось світлого і прекрасного, з одночасним усвідомленням того, що світло ніколи не прийме тебе назад. Янгол, одного разу впавши з небес, ніколи не може піднятися знов. Але це не значить, що він не зможе бути добрим і світлим.

P.S. Не вимикайте світло у ваших душах. Хтось, хто заблукав у темряві, може знайти по ньому шлях.

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 20.05.07 16:38

Сама себе слуга и госпожа
Я не ищу слуги иль господина,
А если и больна душа
Желанием – так ведь оно невинно:
Не опечалить тех, кто мной любим,
Не причинить – ни на мгновенье - боли,
Не сделать зла себе или другим,
Не ущемив чужой свободной воли.
И разве не естественно желать:
Не осуждая – быть не сужденным.
Быть понятым – умея понимать,
Освобождая – быть освобожденным.
Ещё скажу, не покривив душой:
Ни словом, ни желанием единым
Я никому не буду госпожой,
И мне никто не будет господином…

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 20.05.07 16:47

В нашому житті дуже багато моментів, які є готичними.
Мабуть це тому, що весь світ складається з білого і чорного,
доброго і злого, гарного і потворного. Готика - це не лише похмуре
небо, чи сіре обличчя. Це інший вимір, який теж по своєму прекрасний.

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 20.05.07 16:50

Готика - це нагадування кожному про те, що є цей світ,
і є інший. І всі ми колись там будемо. Можна крокувати
по життю з посмішкою, весело і безтурботно, але
це не змінює того факту, що є інший світ, який на нас чекає.
Головне задумуватись над цим.......хоча б інколи.

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 21.05.07 20:39

А вірите у Бога? Ходите до Церкви?

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 23.05.07 10:07

Не приховую, що мені чимось подобається готичний стиль, але думаю, що іноді його потрібно розбавляти яскравими фарбами, адже ми живемо, а життя повинно бути яскравим і кольоровим... і потім: я дивилась программу про істинно готичний стиль життя...
То просто жах!... І половина з них всіх сатаністи та язичники...

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 23.05.07 10:21

Я християнин. І такі течії антихристиянські, як готика - НЕ ВИЗНАЮ.
Кожен має право на самореалізацію. Але сатанізм, інші оккультні науки - це проти Бога. І взагалі, як може подобатись морок, сіре потойбіччя, трупи, вампіри, кров... Думаю такі захоплення відбуваються від депресій. Найкращими ліками від депресії є насолоджування життям у всіх його проявах. А життя - це яскраве. Чорне - то смерть. Раджу кинутись тої готики) Квіточка

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 23.05.07 10:26

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 23.05.07 19:54

Леді! Я не маю ніц проти Вас, але підтримую Артура, шо готика - то не дуже добре.

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 23.05.07 20:14

Та збийтесь з теми! я не сатаністка і не вампір Дуже смішно

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 23.05.07 20:41

А ми тебе не боїмося, не боїмося, не боїмося !!!!!!!!! Показув.язика

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 29.05.07 19:11

Спеціально для вас знайшов чисто готичну картинку
http://ua.photoclub.com.ua/photo/70581/?n=n

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 27.06.07 17:33

А мені подобається...І вірші красиві. Особливо другий.
Нічого проти готики не маю. Мене часом тоже готом можуть назвати...Але я не визнаю таких лейблів.

Я не сатаністка і дуже не люблю упереджених людей. Через свою дурість вони навіть не пробують інших зрозуміти чи пізнати.
Чорний колір це не смерть! і не траур...як хочете розумійте...Це просто відсутність будь якого кольору...або суміш всіх кольорів загалом...
Не треба так кричати про своє віросповідання і категорично заявляти шо таке чорний колір...Бо як ви так проти того кольору то шо на вашу думку монахи наприклад що? сатаністи чи готи?
Не чіпляйтесь до кольору...

Цитата :: Мабуть це тому, що весь світ складається з білого і чорного,
доброго і злого, гарного і потворного.

Тут не погоджуюсь...Життя помимо тих кольорів має і вдосталь інших. Які проте не можуть бути через свою яскравість обозначати радість життя чи щось світле...
До прикладу червоний це не тільки любов...Я вважаю, що червоний це колір почуттів і пристрасті...Ненависть і помста як і любов для мене символізує червоний...
Тож кольорів навалом...

Картинки хороші...

Antivirus-xXx..Дуже смішно...Мій тобі -

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 27.06.07 17:35

Ага і ще...що забула...
В вас всіх тут стереотипне розуміння сатанізму...Тому не треба так категорично про те, чого не знаєте

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 27.06.07 20:51

Inka пише:: Antivirus-xXx..Дуже смішно...Мій тобі -

"Мій тобі...." ..........ЩО?

І взагалі я не сміявся Увага!

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 27.06.07 20:56

Знайшла в інтернеті:

"Кожен має право на свою думку. Навіть не думку, а думки.
Навіть різні.
Хоча, думки бувають різними, наприклад: ваші і правильні,
ніхто не має права сумніватись, що моя думка не ваша,
і відповідно є правильною". Дуже смішно

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 27.06.07 21:00

От і правильно. Моя думка - не ваша Показув.язика

Ладно.не сперечайтеся. до церкви ходжу, в чорне не вдягаюсь і кров не п"Ю.
Просто цікавить все нетрадиційне, містичне, нестандартне.

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 27.06.07 21:05

Цитата :: Бо як ви так проти того кольору то шо на вашу думку монахи наприклад що? сатаністи чи готи?

Монахи носять чорний одяг як символ відкуплення від гріху людей через смерть Христа. Тому не переконали Ви мене.

Цитата :: Ага і ще...що забула...
В вас всіх тут стереотипне розуміння сатанізму...

А хіба сатанізм можна розуміти ще по-іншому, крім традиційних поглядів?

Цитата :: ...Тому не треба так категорично про те, чого не знаєте

То може розкажете, чого ми не знаємо? Я б особисто із задоволенням послухав, може чогось навчусь, дізнаюсь нового.

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 27.06.07 21:07

Але ж готи не сатаністи Це святе

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 29.06.07 15:37

2 Artur: http://ru.wikipedia.org/wiki/Сатанизм

Цитата :: Але ж готи не сатаністи

Звичайно що ні! Я ж кажу...народ в нас такий...покажи їм хлопця в чорному і з довгим волоссям то вже сатаністом обізвуть... Злість

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 29.06.07 18:41

Не вважаю Вікіпедію книгою виключної мудрості.
Сатанізм на поданій Вами сторінці показано в переважаючо білому світлі.
Характеристики цього явища висвітлені хоч і з багатьох сторін, але більшість джерел інформації носять відверто атеїстичний напрямок.
Можна до безконечності доводити, що:
- сатанізм - це не чорне, а лише один із відтінків;
- шукати наукове пояснення сатанізму;
- наводити обгрунтування сатанізму законами природи, всесвіту;
- складати ієрархію течій сатанізму від "невинного" до "кардинального";
- шукати історичні витоки сатанізму для самоопрадання....

Але.... Чорне є чорне. А біле є біле. Бог - це добро. А сатана - це зло.
Хто є сатаністом, поклоняється сатані, захоплюється сатанізмом, виправдовує сатанізм - той єретик, як би то не звучало старомодно.

Не вважаю, що люди в чорному це сатаністи. Як і хлопці з довгим волоссям не є неформалами. Не думаю, що готика чи подібні філософські течії є позитивом. Тим більше сатанізм. Все це - ЗЛО.

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 29.06.07 19:30

Артур! Ти часом не священник? Це святе

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 29.06.07 20:34

Artur пише:: виправдовує сатанізм - той єретик, як би то не звучало старомодно.

Ну що ж я можу сказати...Не вперше мені це чути...
Я не сатаністка, не думайте нічого такого...не агностик, не мусульманка, не буддистка і моє віросповідання не відрізняється від вашого...Але я себе, точно так само як і вас, і 95% населення нашого міста християнами не назву, бо не маю звички лукавити чи кричати про правильність тої чи іншої віри та свою принадлежність до неї. Я не фанатичка і не буду розказувати яка я праведна і як часто ходжу до церкви...
Але я також не збираюсь те чи інше віросповідання чи світогляд певної группи людей категорично відкидати...
і називати це злом...бо це буде звучати абсурдно і по дурному...Я ж як можу знати? Як я можу знати шо віра тих самих буддистів не правильна? Я в кінці кінців всього навсього людина. А люди, як відомо, дуже часто помиляються...

Ну але то тема якої краще не чіпати...Релігія і політика....Ше чого пересваримось. А я от не люблю сваритись з людьми яких ще не знаю...Особливо на такі дурні теми...

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 29.06.07 20:55

Інка, він стопудово мав на увазі не тебе. Сперечатись можна і треба, але мирно. Якої б ти не була віри, сатанізм не варто би підтримувати. Можеш мене зненавидіти, але кажу як думаю. Щоби вірити у Бога, не обов"язково ходити щонеділі до церкви, ставити свічку і тримати фани.
Не обов"язково називати себе католиком, православним чи мусульманином. Не обов"язково обвішуватись хрестами чи зірками, щоб довести свою віру в Бога. Але без Бога для мене людина ніщо. Сатаністи якраз зневажають Бога. Тому кожен має добре подумати, у що він вірить і з ким він. Згідний з висловлюванням, що сатанізм є злом. Хіба з таким можна сперечатись? Можна. Але все одно то є факт.
Думайте про мене що хочете, але для мене гопи, готи, сатаністи і всяка нечисть - то скажем делікатно..."дивні" люди. То просто заблукавші вівці, яких нема кому привести до нормального життя.

Тема: Re: “Per aspera ad astra ” 29.06.07 21:05

Та і мене він мав на увазі також....але менше з тим...
О, і ще...я не підтримую сатанізм....і не виправдовую....я просто пробувала об"яснити, що в наш час багато людей думають стереотипно і не варто казати точно про щось якщо цього не знаєш...

Цитата :: але для мене гопи, готи, сатаністи і всяка нечисть - то скажем делікатно..."дивні" люди

....

От мені цікаво хто з вас з готами спілкувався?