Поезія

Тема: Поезія 17.04.07 19:17

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.

Тема: Re: Поезія 23.10.07 15:08

Тихо свище туманом вітер..
Тепле сонце малює ранок..
Ти даруєш мені жовті квіти..
Все минуло…настав світанок…
Ми обоє усе зрозуміли
І без слів, і без сліз, без образи…
Ми ж бо просто спішились жити,
Ми хотіли всього і відразу..
І хоч мали ми інших коханих
Й бути вірними їм намагались,
Та в цю мить нам було байдуже,
Ми кохали… і ми кохались…
Ми гуляли по жовтім листі,
Милувались зірками на небі,
Ми робили, що можна й не можна…
І що треба…і що не треба…
Ми обоє боялись ступити
В невідоме й лякаючи завтра,
Нам хотілось цю мить зупинити
Серед заздрості, зла і неправди…
Але казка не тягнеться вічно,
Ніч минає, вже зорі не світять..
Й серед безлічі жовтого листя
Ти даруєш мені жовті квіти…
Сонце сходить, життя триває…
Ми повернемось знов до будення,
Але ніч ця – шалена й казкова
Для нас двох буде наче знамення…
Ще не раз нам в житті буде важко,
Будуть хмари і будуть зливи,
Але ніч ця завжди нагадає,
Що життя ми дарма не прожили…

Тема: Re: Поезія 04.11.07 16:20

Пробач мені... В імлі байдужих вулиць
я півжиття шукала ті дороги,
де ходиш ти. Чому не перетнулись
тоді шляхи? Спадало попід ноги
брунатне листя, в грудні – білим пухом
вкривалися дерев гілки сумні,
і квіти виростали крижані
на шибках, посивілих від розпуки...
Пробач мені: зустрілися і ми...

Цупке повітря висне понад містом,
і снігу намело – на три зими...
Невчасно, недоречно, ненавмисно
палає днів бурштинове намисто,
і очі сяють, і бринять громи...
чи музика – у цій нічній кав’ярні,
де ми удвох, де свічечка горить...
Усі роки – не владні і – не марні,
бо саме з них народжена ця мить,
де ми удвох... Трамвай гримить на стиках...
– Тобі вже час... (у щастя вік малий)...
...і ти свої рядки читаєш зтиха
...я не питаю, стрінемось коли...

Сніг тихо плине на ампір фронтонів,
і тільки вірш зривається на плач...
Знайти – і втратить, і не опритомніть...
Жаданий мій, незнаний мій, пробач...

Тема: Re: Поезія 13.01.10 16:45

Как больно бьёт меня судьба
И хлещет до крови жестоко.
Ну чья, скажите, в том вина,
Кому сказать слова упрёка?

Ну почему же в жизни этой
Конца нет тёмной полосе?
Не видно впереди просвета,
Уж слёзы выплаканы все.

С надеждой каждый раз встречаю
Я новый жизни поворот.
И с замираньем ожидаю,
Что мне судьба преподнесёт.

Быть может там, за поворотом
Ждёт избавление от мук?
Освобождение от гнёта
Приму я из Господних рук?

Тема: Re: Поезія 14.02.10 20:58

Чтоб Бог сумел тебя простить
За все грехи, судьбы Уроки
Сумей пред Ним ты честным быть
Не осуждай, не шли упрёки.

Прости того, кто впопыхах
Тебя обидел не по злобе,
Прости того, кто даже в снах
К тебе приходит и тревожит.

Прости родителей за то,
Что обижали, но любили
Прости детей, они твои,
Чего бы в жизни не творили.

Сумей простить своих врагов –
Они даны, как испытанье,
Прости друзей, коль не смогли
Понять тебя, в том наказанье.

Простив других, себя прости
За всё, что сделал не подумав
И все обиды отпусти,
Все обвинения обдумай.

А Бог – Отец он всех простит,
Кто с верой в сердце обратится
К Нему на жизненном пути,
Поможет нам с него не сбиться.

И с благодарностью прими
Любой Урок, что в жизни дан
Очистив сердце, ты пойми,
Что в нём теперь для Бога храм

Тема: Re: Поезія 03.03.10 16:58

Життя

Життя - це посмішка уранці,
Це фотографія у рамці,
Життя - це посмішка крізь сльози,
Життя - це сонце і морози!
Життя - це квіти навесні,
Життя - це жарти і пісні.
Життя - це кайф, як не крути,
Його нам варто перейти!
Життя - це щастя, що навколо,
Це біль, що серце всім колола.
Життя - це вулиці, це люди,
Життя -природа, що усюди.
Життя - це віддане кохання,
Життя - це мріћ, сни, зізнання.
Життя - любити до останку,
А не любити до світанку!
Життя - це бачити себе
В очах, що люблять лиш тебе!
Життя - це інколи образи,
Життя - обірвані всі фрази!
Життя - це ревнощі, сумління,
Життя - це страх, це рух,горіння...
Життя -це все ж таки й страждання..
Але і дружба, це палання!
Життя - це погляд несміливий,
Це погляд ніжний і звабливий!
Життя - прогулянки до ранку,
Життя - це поцілунок зранку!
Життя - це сонечко зимою,
Трава покритая росою.
Життя - холодні грози літом,
Життя - це бути з цілим світом!
Життя - це страх перебороти,
Це щось зробити, як всі проти!
Життя - побути десь самому,
Життя - поспати не удома!
Життя - побути в небезпеці,
Життя - це вижити у спеці...
Життя - це плавати вночі,
Життя - згубити десь ключі!
Життя - кричати досхочу,
Життя - зізнатись "так. брешу!"
Життя - протанцювати ніч,
Здолати будь-що пліч-о-пліч!
Життя - це когось врятувати,
Життя - комусь коханим стати!
Життя - залізти на гору,
Життя - злітати на зорю!
Життя - побитися із кимось,
Щоб серце швидче все ж забилось!
Життя - це сильно полюбити,
Життя - це згодом розлюбити!
Життя - це просто заблудитись...
Це на коліна опуститись!
Життя - гуляти під дощем,
Бути з заплаканим лицем.
Життя - в собі знайти все ж сили,
Щоб просто жити...мати крила!
Життя - це полюбити те,
Що ненавидів більш за все!!!
Життя - пробачити образи,
Не згадувати більш ті фрази!
Життя - це витерпіти біль,
Не сипати на рану сіль...
Життя - це полюбити все,
І захід сонця, і себе...

Тема: Re: Поезія 07.03.10 17:48

Кoгда человеку бoльно...
Кто-то должен его прилaскать,
Кто-то должен быть просто рядом,
Чтоб в макушку поцеловать.
Когда человеку плохо...
И целый мир пополам,
Кто-то должен быть кроме Бога,
Чтобы душу свою отдал.
Когда человек потерян...
И не знает, как поступить,
Кто-то должен побыть мудрее,
Посоветовать, но не учить.
Когда человеку страшно...
Под подушкой он с головой,
Ктo-то рядом даёт отмашку:
"Ты не бойся, ведь я с тобой."
Кoгда человек расстроен...
И не знает, как дальше жить,
Кто-то должен быть просто рядом...
Кто-то должен его любить...

Тема: Re: Поезія 07.02.12 17:42

Приємно спостерігати, що в Україні так багато творчих людей, які створюють такі суперські вірш.
Якщо хочете спробувати себе у великій літературі, раджу це зробити з журналом "Дніпро" .Він друкує безкоштовно ще й гонорар свій перший можна отримати!